Чоловік навіть не зрозумів, що вона не ночувала вдома. Все було. як завжди, він ні про що не здогадувався не запитував. Жив, ніби вона річ, яка належить лиш йому і нікуди не подінеться

Одного разу вночі Леся прокинулася від душевного бoлю. Вона думала, що не зможе навіть вдихнути. Страх охопив все тіло. Вона заплакала …  За матеріалами Волинська газета

Антон, прокинувся сонно позіхнув, і знехотя запитав, що трапилось. Леся, не добираючи слів, розповіла йому про все, що так тривожило і не давало заснути викликаючи сльози. Жінці так хотілось, аби її втішили, пообіцяли, що все буде добре. Але … чоловік лиш спокійно сказав, що не варто засмучуватися заздалегідь, а просто йти до лікаря.

– Ти мене не любиш зовсім! – скрикнула з відчаєм.

– А кого я люблю, крім тебе? Краще йди спати. Я рано встаю на роботу – і повернуся на інший бік …

Леся прожила в шлюбі майже десять років. Абсолютно нічого поганого не могла сказати про нього: він приносив додому зарплату, коли давали, не палив, можна сказати, майже не пив, навіть іноді готував і мив посуд. Однак Лесі не вистачало елементарної уваги, принаймні кількох добрих слів, трохи тепла. Ось як зараз. Чомусь здавалося, що на цій земній кулі немає нікого, крім неї. Бiль вщух, але сталo непереборно холодно. Ледве дочекалася дня, не закриваючи очей …

Коли двері за ним зачинилися, Лесі знову стало погано і самотньо. Тремтіла від холоду. Навіть ранкова кава не додала бадьорості і настрою. Автоматично підняла мобільний. Зателефонувати? Хто допоможе? Вона почала перебирати цифри. Очі натрапили на номер Вадима …

Вони зустрілися банально – на роботі. Між ними ніби проскочила іскра. Але Леся була заміжня, а Вадим був на 6 років молодше. Так потім все закінчилося і ніколи не починалося. Вадим почав власну справу, навіть її до себе. Вона відмовилася. Вона не спілкувалась з ним. З тих пір пройшло два роки …

Чомусь захотілось набрати цей номер. Вадим все ще може пам’ятати її.

Дивно, але він одразу впізнав її:

– Леся! Ви ?! Дуже радий чути ваш голос!

– Я хотіла б поговорити …

Домовилися про зустріч.

Коли вона увійшла в кафе, Вадим уже був там. Він посміхнувся і м’яко потиснув їй  руку. А Леся, випиваючи маленькі ковтки еспресо, якось  непомітно для себе все розповіла. Стало легше. Взявши за руку, він заспокоїв її, як міг. Вона пообіцяла звернутися до лікаря. Хоча зараз, сидячи поруч з цією людиною, вона більше не розуміла, чому у їй панікували. Було так затишно і приємно.

– Я добре готую. – мовив Вадим

– Чому б і ні ?! – відповіла зтиха.

… Вадим дійсно почав чаклувати на кухні, пригостивши Лесю ароматним чаєм. Потім вони їли незвичайні страви з ароматами трав і пряним смаком спецій …

Вона й не пам’тає, як заснула в його обіймах. В голові крутилися тільки слова, які він шепотів їй… Коли вона відкрила очі, згадала все. Збентежена, розгублена. За вікном була пізня ніч. Вона швидко піднялася.

– Вибач, я повинна йти.

Вона швидко одяглася і вислизнула через двері.

– Леся!  Почекай! Я підвезу тебе!

– Ні, ти ні.

Пообіцяла зателефонувати. Він сказав, що буде чекати, скільки буде потрібно.

… Чоловік спав біля телевізора на дивані. Він навіть не прокинувся і вона не стала будити. Вимкнула світло, спокійно роздяглася і пішла спати. Вона не могла заснути. Але зараз – від почуттів, які заполонили серце. Приємно відчувати себе коханою …

Вадим телефонував часто. Кликав до себе. Назавжди. Пообіцяла подумати. Через тиждень, з сумкою через плече, вона вже стояла біля дверей Вадима.

“Я”, – сказала вона одним подихом, коли він відкрив двері. – Можна? ..

Обійняв її, і пообіцяв не відпускати.

Ната Морозовская.

фото firestock.ru