Одного разу я таки наважилась поговорити з ним. – Юро, ти чому не поміняєш роботу? Або йди на ще одну. Для чого стільки часу на дивані проводити? – Ось появиться в нас з Лідою друга дитинка, тоді й буду щось планувати. – Ти серйозно? Друга дитинка? Та вам би з тією впоратись. На англійську він не ходить – нема грошей, на бокс дитина проситься – ще не час, а точніше – також нема грошей

– Та що казати, тобі просто пощастило з чоловіком, а мені, на жаль, ні – одного разу почула я від своєї подруги. І думаю, чи справді пощастило? Або просто по життю вміла “відсівати” “не тих чоловіків”.

Я думаю, що кожна жінка має те, на що сама заслужила. Якщо не хочете жити з неблагополучним чоловіком, то не живіть, не зав’язуйте з ним стосунки, не виходьте заміж і не народжуйте від нього діточок.

“Та що ти таке кажеш? Я ж його підлікую, переодягну, і тоді можна буде спокійно жити, діток народжувати” – знаходить рішення подруга.

“А що буде, коли він розслабиться через кілька років і знову почне заглядати в чарку, а у тебе буде малесенька дитина на руках?”, – питаю я. У відповідь тиша. Так надовго замислюватися не вистачає вміння, або бажання.

Любі жінки, якщо він вже заглядає в чарку, біжіть, якщо ображає, біжіть, якщо.., біжіть. Він не виправиться, ні сьогодні, ні завтра, ні через рік.

Моя подруга Ліда вже 7 років живе з чоловіком, якого я називаю “лось”. Він працює в охороні, бо так йому зручно: добу відстояв і два, чи навіть три дні лежить на дивані і клацає пультом. Він заглядає в чарку тому, що так роблять його друзі, а своєї думки у нього немає. Зазвичай у нього порвані шкарпетки, пом’ятий одяг і винуватий погляд, ніби весь світ повинен вклонитись до його ніг.

Коли вони приходять в гості (слава Богу, не часто), я думаю: “А ось якщо найбільшою сковорідкою, яка у мене є на кухні, гарненько притулити цього “лося”, може він прокинеться, прийде в себе, перестане бекати-мекати під ніс”. Весь вечір не покидає ця думка.

Ви знаєте, одного разу в мене була схожа з ним розмова, після якої я зрозуміла, такі чоловіки не міняються, і їх видно з першого погляду.

– Юро, ти чому не поміняєш роботу? Або йди на ще одну. Для чого стільки часу на дивані проводити?

– Ось появиться в нас з Лідою друга дитинка, тоді й буду щось планувати.

– Ти серйозно? Друга дитинка? Та вам би з тією впоратись… На англійську він не ходить – нема грошей, на бокс дитина проситься – ще не час, а точніше – також нема грошей.

Чесно, в мене від таких чоловіків, та що казати, й від жінок, що терплять цих дармоїдів вже нудить.

Дорогі жіночки, почніть себе врешті-решт цінувати, любити, поважати.

Такі “лосі” нехай живуть для себе…

І ось тепер скажіть – мені справді пощастило?

Ні, просто я вмію вчасно “копнути” і правильно обрати одного єдиного.

Фото ілюстративне, з вільних джерел

Сподобалась стаття? Поділіться з друзями на Facebook

Джерело