– Зараз мені всі родичі говорять – квартиру свою, мовляв, між дочками порівну поділи своїми, щоб в кінці ніхто з них не ображався і між собою вони не сперечалися, – скаржиться якось моя рідна тітка Олена. – А я думаю: порівну – це значить ні тій, ні іншій. Та й як порівну, коли обставини у них різні? У одної моєї донечки все є, а в іншої, крім цієї квартири, і жити ніде.

Старша дочка Олени багато років тому з немовлям на руках прийшла до батьків, розлучившись з чоловіком, який виявився зовсім нехорошою людиною, та так все життя і прожила з мамою і татом.

Так, таке життя – з батьками – не цукор, самі розумієте. “Куди пішла, коли повернешся, хто це дзвонив тобі пізно ввечері, не ходи туди, нічого тобі там робити, сідай їж суп, навіщо це купила, чому так довго”.

Молодша сестра, яка вийшла заміж, покинула батьківське житло і спілкується з батьками в основному по телефону і то не кожен день, і уявити собі не може, як це так ось – все життя виправдовуватися, підлаштовуватися, вислуховувати нотації, викручуватися, зважувати кожне своє слово і то і справа йти на компроміс щоразу з татом та мамою своєю. Ні гостей покликати, ні чоловіка, вибачте, привести в гості, ні самій кудись піти з подругами погуляти ввечері. Раз в рік з роботи прийдеш після гуляння, коли у когось день народження відмічали – уже проблема і нотації від батьків. У батьків своє уявлення про життя, моралі, мода, правильне харчування, чистота житла і спосіб життя, і треба їм відповідати, а то батьки сумують і ображаються постійно, наче діти малі, чесне слово.

А потім ще у батьків починаються проблеми зі здоров’ям.

Поганий характер, який з роками тільки псується – і це ще добре, якщо люди похилого віку при цьому в своєму розумі і можуть дивитися за собою хоча б по мінімуму. І всі ці проблеми, звичайно, лягають на плечі проживаючої спільно з батьками старшої сестри. Хоча молодша поруч – дзвонить, цікавиться, шукає фахівців, допомагає грошима, відвідує батьків у стаціонарі, носить передачі – але це все не те.

Молодшій куди легше – у неї чиста затишна квартирка, де не пахне нічим недобрим, відмінний розуміючий чоловік, і головне – свобода. Навіть провівши пів дня у батьків, вона повертається потім в своє життя.

Напевно, при такому розкладі – несправедливо молодшій доньці ще й претендувати на батьківське житло? Нехай квартира за всю працю, турботу і розуміння дістанеться старшій доньці, чи не так? Тим більше у молодшої доньки житло є своє. А старшій, якщо що, і йти нікуди зі своєю дитиною, нехай і дорослою вже, але все ж. І не заробити їй на квартиру самій ніколи в житті.

Втім, якщо чесно, то не так вже й погано старшій доньці жилося з батьками, вигоду від спільного проживання з батьками старша сестра мала. З того самого моменту, як прийшла зі свого невдалого раннього шлюбу з дитиною в батьківську квартиру, у неї завжди за спиною була підтримка та допомога.

Старша дочка ніколи не боялася втратити роботу, наприклад. І дитину їй батьки практично виростили самі лише. І кашу вранці варили, і мили, і з садочка забирали, тому що мати працювала. Дитина старшої сестри не знала, що це таке, коли ніхто з сім’ї не прийшов на ранок святковий у дитячий садочок. І в школу бабуся бігала, і на гуртки водила, і уроки з онуком вчила, і вироби робила, і млинці на Масляну всьому класу пекла. Тому старший онук тепер для людей похилого віку – світло у віконці, ще б пак, виріс у них на руках. На відміну від онуків від молодшої дочки, які росли десь там. Молодша зі своїми погодками справлялася сама. Їй немає теж чого скаржитися, у неї чоловік, в крайньому випадку, ще свекруха завжди допомагала.

Молодша сестра з чоловіком багато років платили кредит, тому її діти росли по садках та групи подовженого дня. Ніяких гуртків, крім шкільних, ніяких ранків і млинців на Масляну. Мати все життя як заведена – бігом в сад, бігом в магазин, бігом в хімчистку. Вічно запізнюючись, вічно виправдовуючись то перед начальством, то перед дитиною, яка так просила маму прийти на змагання, адже до всіх мами прийшли. Ночами варила обід на завтра, з п’яти-шести років залишала недужих дітей вдома самих, попросивши сусідку зрідка доглядати по можливості. Бабуся допомогти не могла, їй далеко їхати, та й внука старшої доньки зустріти зі школи буде нікому.

Молодша дочка ніколи ні на що не претендувала, ніколи нікого ні про що не просила, всі проблеми вирішувала сама. Хоча деколи доводилося ой як непросто їй, адже проблем і у самої вистачало.

А тепер, коли батьки старенькі і більше лежать в своїй кімнаті вже, бо робити нічого не можуть, молодша чесно ділить турботи з сестрою. Купує все, що потрібно, привозить продукти, везе батьків на своїй машині на консультації до фахівців та інше. Старша одна не впорається. У неї ні знайомств, ні автомобіля, ні грошей, ні рішучого характеру, а тільки не самостійний, якого в 20 років всюди треба за руку водити, як бабуся все життя робила.

А тепер матір з батьком не знають, як їм правильно вчинити. Залишити квартиру старшій доньці, бо вона залишиться на вулиці, чи поділити спадщину порівно, але ж у молодшої доньки є все?

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Джерело