Ми приїхали додому. Зараз потихеньку розповім як пройшов відпочинок. Ця стаття з серії «на емоціях» – вчасно не опублікувала – мобільний інет підвів. Загалом все майже непогано.

Відпочивалось добре. Якби не одне АЛЕ. Наша мама приїхала без грошей і після того як ми в їдальні залишили 1500 гривень за раз, було вирішено готувати самим. Мало того, що прибігши з моря я починаю щось шарудіти, міркувати на обід, мовчу про сніданки і вечері.

Цього разу було вирішено на обід посмажити котлети і зварити рис, ну і салат покришити. Котлети всі на сковороді не вмістилися, довелося готувати другим заходом. І мабуть останнім двом котлеток не пощастило і вони трохи не доготувалися. На що мій чоловік підняв таку бучу.

Та ти мене ганьбиш перед мамою і все в такому дусі. Ми вже тут тиждень. Мама жодного разу посуд навіть не помила, про готування взагалі мовчу. Вранці встає раніше нас, але чекає коли я встану і приготую сніданок. А тут на мене ж ще й наїхали. Нам на той момент залишилося пару днів, я психанув і сказала, взагалі більше нічого готувати не буду. Нехай самі на пару з мамою встануть біля плити і готують на всіх сніданок / обід / вечерю …

Все, я оголосила бойкот. В результаті останні два дні я перестала готувати на всіх. Перед від’їздом напередодні зварила пельменів і все. Треба комусь щось – столові і всякі перекуси під боком. На сніданок з серії бутерброди з чим-небудь. Я чесно кажучи не очікувала, що настільки тяжко буде. Мама приїхала відпочивати, а я мабуть працювати для всіх.