– Я б своєму синові такого ніколи б не пробачила, от чесно кажу, – з обуренням розповідає 62-річна Галина Олегівна. – В голові не вкладається. І Світлану не розумію зовсім. Як вона допустила таке у своїй родині?

Це все Галина розповідає про таку сусідку і за сумісництвом кращу подругу, Світлану Петрівну. Жінки дружать вже років тридцять. Світлана одна ростила сина, і Галина, щаслива дружина і мати двох дочок, у важку хвилину не раз приходила їй на допомогу: приносила продукти, позичала грошей, запрошувала на дачу, брала її сина разом зі своїми доньками в зоопарк і на ялинки, відпочивали разом.

Зараз діти у обох подруг виросли, мають свої сім’ї і живуть окремо від своїх матусь.

– Так що ж сталося, Галино?

– Що що! Гуляє Світлани син, але ж він одружений. А Світлана все знає і мовчить.

Дмитро, син Світлани, займається бізнесом, дуже добре заробляє і допомагає матері. Регулярно дає гроші на життя, відремонтував їй квартиру, купив побутову техніку, нещодавно оплатив стаціонар у хорошому закладі і поїздку в санаторій. Турбота сина для матері дуже цінна і приємна.

Тим більше, що з невісткою близьких відносин у Світлани не вийшло.

Ні, ніхто ні з ким не сперечався, просто дружина сина всі наміри свекрухи до зближення з самого початку плавно припинила. Світлана намагалася і дзвонити їй, і подарунки дарувати, і в гості запрошувати – але все виходило не те і не так. І навіть після народження дитини ситуація не змінилася. Світлані показують дитину її сина тільки по великих святах, в той час як мати невістки у внучки днює і ночує.

Добре, хоч Дмитро мати не забуває: дзвонить, приїжджає, постійно їй старається допомогти.

– Світлана в лютому в санаторії була, – розповідає Галина. – А я чую – в її квартирі хтось є. Ходять, розмовляють, воду зливають. І ніби як жінка навіть сміється.

– Ну так, може, невістка приїжджала, квіточки полити, за котом доглянути? Ні?

– Я спочатку теж так подумала. Подзвонила в двері – голоси стихли. І ніхто не відкриває. Хотіла Світлані дзвонити, а потім думаю – ні, не буду її хвилювати. Та й що вона зробити зможе. Сама, думаю, поспостерігаю, якщо що – тоді вже подзвоню. А вранці, дивлюся, виходить з квартири син Світлани, Дмитро. І не один!

– З дружиною, чи що?

– Ні не з дружиною, звісно. З якоюсь пані невідомою мені. Всі три тижні, що Світлана в санаторії, то днем, то вночі приходили вони у її квартиру. Під кінець навіть і не ховався вже. Загалом, Світлана повернулася, зазвала я її до себе, обережно так кажу, а ти знаєш, що відбувається у твоїй квартирі, поки тебе немає? А вона – так знаю я все. І жінку цю знає, виявляється, і ключі від квартири синові сама дала. Я так хдивувалася. Кажу, якби мій син таке зробив, я б йому не пробачила.

– А вона?

– А що вона? “Просто у тебе сина немає! Ти теоретик. А у мене єдиний він світло у вікні, і більше в цілому світі нікого. Він доросла людина, виховувати його запізно вже. Чому я маю з ним конфліктувати? Через невістку? Нехай за неї її мати турбується! Невістка мені ніхто!”

Виявляється, Світлана все знала вже давно.

– Була б ще невістка мила і добра, – каже Світлана, – Дивишся, я б, може, і не так міркувала. Але невістка мені і “доброго дня” не хоче сказати зайвий раз! Чому я повинна вставати на її бік?

– Та тому що вона – законна дружина твого сина! – пояснює Галина подрузі. – І мати його дитини! На відміну від цієї пані.

– Сьогодні вона законна дружина, так, – спокійно погоджується Світлана. – А завтра законною дружиною і матір’ю дитини стане, як ти кажеш, “ця пані”, і що? А син – він і сьогодні, і завтра залишиться сином.

– Але у них адже дитина! – сумно вже говорить Галина. – Ти б хоч внучку пошкодувала.

– Ця дитина мене не знає, – розводить руками Світлана. – У неї інша бабуся є, більш рідна. А я – так собі, вони до мене усі байдужі.

Галина більше нічого подрузі не пояснювала, але вона мама двох доньок, тому тепер стороною обходити буде таких жінок, як її колишня подруга Світлана.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Джерело