Валя жила удвох з сином з самого його народження, так як батько хлопчика був випадковою зв’язком на студентській вечірці. Валя і не шукала ніколи його, навіщо псувати життя мало знайомому хлопцю.

Півроку тому вона познайомилася з чоловіком, який відразу зачарував її. Він був сильний, міцний, твердо стояв на ногах і точно знав чого хоче. А Валя була м’яка і слабка, тому вона зрозуміла, що Ігор той самий чоловік, який їй потрібен.

А тиждень тому Валя зрозуміла, що чекає дитину, але поговорити з Ігорем ніяк не могла, боялася, що він не захоче дитини, так як з її старшим сином Олексієм він був жорстокий і хлопчик йому явно не подобався.

Увечері, коли Ігор наминав вечерю за обидві щоки, Валя зважилася поговорити з улюбленим.

– Ігорчику, у мене новина для тебе! – почала Валя.

– Ну я їм, не почекає, – грубо відповів Ігор.

– Почекає, напевно, – втрачаючи рішучість сказала Валя.

– Добре, говори вже, – поблажливо дозволив Ігор.

– Я чекаю дитину, – тихо сказала Валя.

– Ух, ти, здорово! – зрадів Ігор, – і скільки тижнів, пацан?

– Чотири тижні, – посміхнулася Валя, – а хто буде невідомо, рано ще.

– Добре видно буде! – сказав Ігор.

Тут в кухню зайшов Олексій, показати мамі зроблене домашнє завдання. Ігор з неприязню поглянув на хлопчика.

– А цього треба б в інтернат відправити! – сказав Ігор, показуючи на хлопчика.

– Як в інтернат, навіщо? – Здивувалася його словами Валя.

– Ой, ну ти і дурна, покладуть тебе на збереження, а хто з цим копирсатися буде? Я чи що? – обурився Ігор, – а так він і нагодований, і напоєний, і доглянутий, і вчитися, все в разом.

Валя зітхнула, повела сина в кімнату, вона сподівалася умовити коханого не робити цього. Вона не могла і думки уявити про розставання з сином.

На наступний день Ігор прийшовши з роботи, розповів Валі, що знайшов хороший інтернат для хлопчиків і його згодні взяти туди, прямо завтра.

Валя у відповідь розплакалася.

– Навіщо тобі це треба, він мій син! Як я без нього буду? – ридала вона.

– Ну знаєш, люба, тоді вибирай або він, або я! – сердито крикнув Ігор і грюкнувши дверима вийшов з кімнати.

Валя не знала, що їй робити і як захистити сина, вона вже навіть думала знайти батька Олексія, але як його шукати вона не представляла.

На наступний день, після обіду додому прийшов Ігор і наказав зібрати речі, він прямо зараз його відвезе в інтернат. Валя ридаючи зібрала речі, хлопчик плакав поруч і просив маму не віддавати його в інтернат. Зібравши речі сина, Валя повісила йому на шию кулон, подарунок батька їй, подумавши, що йому він буде нагадувати про неї.

Коли все було готове, Ігор грубо схопив хлопчика за руку і виволік його з квартири, а Валю він на вулицю не пустив.

Валя чула як син кричав і кликав її на допомогу, але вона безсило сиділа на дивані і закривши обличчя руками, плакала.

Минуло кілька днів, Валя ніяк не могла звикнути до відсутності сина, а Ігор бачачи це, знущався над нею, обзивав її і погрожував кинути, якщо вона поверне хлопчика.

Коли минуло майже два тижні, з інтернату повідомили, що Олексій втік. Співробітники інтернату не знали де Олексій, вони сподівалися, що він уже вдома. Валя ридаючи кинулася до Ігоря.

– Це ти винен, навіщо ти відправив його в інтернат, – ридала Валя.

– Так, знайдеться він, набридла вже вити, – сказав зло Ігор, – а як прийде, треба буде покарати його гарненько, щоб знав як втікати!

Увечері Вале несподівано зателефонувала вчителька Олексія і попросила терміново приїхати.

Зайшовши в квартиру Ірини Сергіївни, Валя побачила сина, що сидить на дивані.

– Що ти тут робиш? – кинулася вона до сина.

-Я боюся додому йти і в інтернат не хочу, – сказав син, – я люблю Ірину Сергіївну, вона добра! Мам, можна я тут побуду?

– Але так не можна, ти ж будеш заважати! – вигукнула Валя.

– Не хвилюйтеся, Олексій мене не буде гнобити, нехай він побуде кілька днів у мене, поки не заспокоїтися, а далі видно буде! – вигукнула вчителька хлопчика.

– Ох, ну добре, – погодилася Валя, гладячи сина по голові.

Майже тиждень хлопчик жив у Ірини Сергіївни. У суботу Ігор пішов на роботу, його терміново викликали, Валя тут же поїхала до сина.

Увійшовши в квартиру Ірини Сергіївна вона скрикнула від несподіванки, так як на дивані, поруч з її сином, сидів той самий хлопець, з яким вона познайомилася 9 років тому.

– Це ти? – здивовано сказала Валя.

– Так, як бачиш, – сказав Михайло, – а я то думав, звідки у хлопчика мій кулон, він сказав, що йому мама подарувала.

– Вони схожі як дві краплі води, – зауважила Ірина Сергіївна, – мій чоловік відразу сказав, що Олексій його син.

– Ось так буває, – здивоване сказав Михайло

– Мамо, а дядько Михайло мій тато? – запитав тут Льоша.

– Так, синку, це твій рідний тато, – плачучи сказала Валя.

Раптом вона відчула себе погано. Михайло та Ірина помітивши це, посадили її в крісло, принесли води.

– Що з вами? – злякано запитала вчителька.

– Напевно перехвилювалася, – сказала Валя, – я чекаю дитину, ось і стало погано.

– Добре, – зрадів Мишко, – знаєш, син розповів, що створив твій чоловік і я пропоную більше Олексія ні в який інтернат не відправляти, а нехай він живе з нами. Іро, ти не проти.

– Я дуже навіть за, – радісно сказала Ірина, – мені завжди подобався Олексій, я з радістю прийму його як сина.

– Я так рада, що ти знайшовся, – сказала Валя Міші.

– Синочку, ти хочеш жити з татом і тіткою Ірою, – запитала вона у сина.

– Так, мамо, я дуже хочу, можна? – відповів хлопчик.

– Добре, живи, я буду до тебе часто приїжджати, – погодилася Валя.

Увечері вона розповіла про все Ігорю, думала він буде радий, що позбувся пасинка, але чоловік знову накричав на неї і обізвав.

– Ти що не є нормальною, віддати сина чужим людям! – кричав він, – тоді вже відразу треба було в дитбудинок здати!

– Але це не чужі люди, Ірина Сергіївна вчителька сина, а Михайло як виявилося його батько!

-Ах, батько, ну тоді нехай грошей дає на виховання сина, а ми вже якось самі, виховаємо! – сердито сказав Ігор, – зрозуміла? Або повторити?

– Так, я все зрозуміла, ніяких грошей я брати з них не буду, – сказала Валя, раптом по-новому глянув на Ігоря, – і Олексій буде жити з батьком, подобатися тобі це чи ні!

– Що ти сказала? – запитв Ігор, – ти проти мене вирішила піти!

– Так, вирішила, ти мого сина в інтернат віддав, а тепер хочеш його ще й батька позбавити, якого він тільки знайшов! – обурилася Валя, – не дам!

– Ах, не даси, ну тоді я йду! – вигукнув Ігор, – одумаєшя, дзвони!

– Ну і йди! Без тебе проживу! – відповіла йому Валя.

Ігор швидко зібрав свої речі і вискочив з квартири, сильно грюкнувши дверима.

Валя, звичайно, так йому і не зателефонувала. Вона продала свою квартиру і переїхала в один будинок з Іриною і Михайлом. Тепер вона могла кожен день відвідувати сина і він часто вдавався до мами в гості.

Через покладений термін Валя народила сина і назвала його Мішею. Вона більше не боялася залишитися одна, у неї було два прекрасних сина і чудові друзі Михайло та Ірина, які їй у всьому допомагали.

Фото – ілюстративне.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

Джерело