Задумала я потихеньку робити ремонт в своїй кухні, своїми силами і своїми руками. Помічників мені, крім чоловіка, не треба.

Ми з ним сіли, подумали в якому кольорі буде обробка на кухні, вибрали матеріали. Все між собою узгодили.

Вчора приїхала його мама, моя свекруха. Приїхала лікарів відвідати та й нас як би провідати.

Чоловік, між справою, розповів, що ми запланували ремонт на кухні, будемо робити те-то і те-то. Я то знала, що даремно він таке мамі сказав, вона почне лізти, це в її характері. Вважає, що ми з чоловіком самі не можемо без неї зорієнтуватися.

І тут же почалося. Я вам хочу панелі дерев’яні купити, ви не хвилюйтеся, я сама піду, виберу і сама куплю.

Я б в іншій ситуації, може бути і зраділа б, вау, свекруха мені щось купує. Але! У мене такий характер, що я не звикла так. Мені категорично важливо, якщо я купую щось до себе в квартиру, то я сама повинна це побачити.

Я навіть не допускаю її поклеїти нам шпалери. Ми з чоловіком чудово з усім справляємося.

На самому початку нашого спільного життя, я допустила помилку. Ми тоді жили на орендованій квартирі, однокімнатній. Жили кілька років і за цей час шпалери в туалеті, які клеїла господиня, прийшли в непотрібний вид.

Я все хотіла поклеїти нові, але в той час у мене був жорсткий графік на роботі, я, приходячи додому, просто валилася з ніг. Загалом, в один прекрасний день, я прийшла з роботи, а у нас в туалеті красувалися новенькі шпалери.

Свекруха проявила ініціативу і сама все зробила. Ще хвалилася. Що вона на розпродажі шпалери купила.

Тоді, я просто подякувала їй за працю. Шпалери приклеєні були добре, туалет помітно освіжився, не соромно було віддавати ключі господині. Але тоді я ще погано знала витівки свекрухи.

Загалом, коли ми переїжджали вже в порожню квартиру моїх батьків, свекруха заголосила, що вона буде жити з нами, а після того, як я запитала, з чого це вона раптом так вирішила, мені була дана відповідь:

– Я вам взагалі то допомагаю! Шпалери он вам наклеїла, а ти така невдячна.

Я віддала їй гроші за ті шпалери і за роботу, вона не стала брати. Всі стояли і дивилися на нас, але я продовжила говорити спокійно. Спокій найкраще в такі моменти допомагає:

– Попрошу в моїй квартирі, без мого відома більше нічого не робити. Я сама з усім справляюся і допомога мені не потрібно, а якщо буде потрібно, я обов’язково до вас звернуся.

Я чітко тоді озвучила свою позицію, що б надалі, мене не ставили в незручне становище. Мені за пару гривень шпалер поклеїли, хоча я не просила, а я натомість повинна надати житло людині. Нерівний якийсь обмін.

Фото – ілюстративне.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

Джерело