Історія ця реальна, імена, звичайно, змінюю. Однак, ситуація мені здається дуже банальною. Далеко не єдиний такий випадок.

Світлана і Сашко одружилися молодими. Він служив у військовій частині, його молода дружина працювала в їдальні частини кухарем. Спочатку красива і дружна родина жила щасливо. У них один за одним появилися діти: дівчинка і хлопчик.

Жили вони зі мною по сусідству в невеликій квартирі, звідти і знаю я цю історію. Світлана не місцева, рідні у неї поруч не було, і ми з нею часто говорили про те, про се, гуляючи з малюками у дворі. Вона зі мною всім ділилася, була балакучою, щирою і відкритою.

І ось одного разу чоловік Світлани вподобав іншу, вдома не з’являвся. Все було так серйозно, що сім’я опинилася на межі розпаду. Інші жінка жила в нашому ж місті, а містечко невелике. Світлані незабаром все стало відомо.

Світлана щиро кохала свого чоловіка, в усьому звинувачувала його пасію. Та була молодшою. І явно прагнула відразу ж забрати Олександра з сім’ї.

У плани Світлани розлучення не входило. Вона не могла отямитися від того, що сталося, сподівалася, що чоловік незабаром одумається і не покине її з двома дітьми. Але час минав, Сашко примудрявся якось існувати поміж двох жінок, жив в сім’і відкрито ходив до іншої, хоч і знав, як переживає дружина.

Що пережила Світлана важко передати. Вже планувалося розлучення. Діти теж важко сприймали майбутню розлуку з батьком, особливо син. Він навіть занедужав і Світлана просила чоловіка не йти з родини, поки син не видужає.

Жінка навіть спробувала поговорити з суперницею. Стримуючи себе, просила залишити їх родину в спокої, однак та сказала, що не відмовилася від Сашка, мотивуючи тим, що у них з Сашком сильне взаємне почуття.

Зрештою сили Світлани вичерпалися. Вона зрозуміла, що їй потрібно вже не за чоловіка боротися, а за здоров’я своїх дітей і свій розум.

І вона, зібравшись з духом, оголосила чоловікові, що згодна на розлучення, і чим швидше, тим краще. Вони пішли до юриста консультуватися щодо розподілу майна. Так! Ось такий виявився «джентльмен» у Свєти.

Ну, і вийшло, що чоловікові дісталися тільки старенькі «Жигулі», особисті речі (чемодан з шкарпетками) та його гітара. Всі речі, меблі в квартирі були майже повністю подаровані батьками Світлани. З квартири її теж з двома дітьми ніхто не виселяв.

А тут ще у Свєти старенької бабусі не стало і залишила онучці за заповітом будинок з великим садом біля моря.

Ну, і що ви думаєте? Любов на стороні у Саші миттю минула. Випарувалася. Він, добряче подумав, і, звичайно, передумав розлучатися з дружиною. Покинув іншу жінку і став знову зразковим сім’янином.

Пам’ятаю, як вразила мене ця історія. І підступністю пасію Сашкової і терпінням Світлани. Сім’ю вона зберегла, як і хотіла. Не розлучилася. Що теж було для мене в ті роки дивним. Як можна пробачити таке? Як можна далі з ним жити і любити його?

Не знаю. Можливо, я помиляюся. Чогось не розумію. А люди різні. Мабуть, Світлана дуже сильно любила свого Сашу. Адже буває й таке.

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу бе