— Ми з Христею, моєю сестрою, дуже близькі. Вона всього на півтора роки молодша за мене, ми з нею завжди все робили разом, батьки навіть постаралися віддати нас в один клас, щоб не розлучати, — розповідає Богданка.

— Я її дуже люблю, ми з нею не просто сестри, ми — найкращі подруги, але останні кілька років наші стосунки зіпсувалися. Після коледжу я поїхала в сусіднє місто, влаштувалася на непогану роботу. Якщо я не приїжджала на вихідні додому, сестра приїжджала до мене.

Але наша ідилія закінчилася, коли я почала зустрічатися з Павлом. Коли я познайомила його з сім’єю, Христина навіть пораділа за мене. Але з кожним місяцем наші з нею стосунки ставали прохолоднішими.

Після того, як Павло зробив мені пропозицію, з сестрою взагалі почало діятись щось незрозуміле , спочатку я подумала, що вона небайдужа до мого нареченого. Вирішила з нею поговорити начистоту.

Христина розповіла, що мій наречений її зовсім не цікавить, вона просто боїться, що ми більше не будемо такими ж близькими, як раніше. Я спробувала їй пояснити, що моє сімейне життя ніяк не вплине на наші стосунки, але, на мій погляд, мої аргументи не подіяли — сестра й надалі намагається маніпулювати мною, робить все, щоб я менше часу проводила з Палом.

Я розумію, що вона сумує за мною і ми дещо віддалилися одна від одної, але я теж не можу присвятити їй своє життя, я хочу сім’ю, чоловіка, дітей, а не носитися з нею, як з писаною торбою, і виконувати всі її примхи. Останнім часом у мене складається відчуття, що Христя — моя дочка, а не сестра.

Як донести, що моє весілля не змінить ставлення до сестри і менше любити я її не почну, але і нехтувати особистим життям заради неї я не готова?

Фото – ілюстративне.