Провели тітку Машу в останню путь, і невістка почала розпоряджатися власністю свекрухи.

Але, як виявилося, будинок вона залишила не синові.

Після того, як поховали свекруху, невістка вирішила, що тепер вона в будинку повноправна господиня. Ольга вирішила навести свої порядки в домі, але її зупинила сусідка.

Виявляється, є заповіт, в якому господинею будинку є племінниця. Родичі були дуже здивовані цією звісткою.

Це реальна історія з вуст тієї самої племінниці.

Тітка Маша

Свого тата я не знаю, він покинув маму до мого народження. Більше в нашому житті він не з’являвся.

Круглою сиротою я стала у 18 років. Але про це трохи пізніше. Тітка Маша все своє життя допомагала нам, вони з мамою були рідними сестрами. Тітка допомагала нам фінансово, вона часто за мною доглядала, завжди привозила солодощі, балувала мене.

Ми з мамою спочатку жили в місті, потім переїхали в село, ближче до бабусі і тітки. Жили в тісноті, але дружно. Коли мені виповнилося 10 років, ми з мамою знову переїхали в місто, справи поступово налагоджувалися.

Двоюрідний брат

У тітки Маші є дорослий син, який старший за мене майже на 20 років. Тітка ростила його сама, тому що рано овдовіла. Вона ніколи не сумувала, крутилася, як могла. Моя мама допомагала їй, тому тітка відчувала себе зобов’язаною допомагати сестрі надалі. Коли не стало моєї мама, поруч була саме тітка Маша. Вона всіляко підтримувала мене, не даючи падати духом.

Зараз я вже сама дружина і мама прекрасної п’ятирічної доньки. Мій брат, син тітки Маші, живе в столиці, давно одружений і виховує двох дітей. У селі вони з’являлися досить рідко. Коли все ж візити відбувалися, то тітці Маші доводилося несолодко.

У неї примхлива і капризна невістка, яка вічно всім незадоволена. Вона постійно критикувала свекруху, лаялася. Вона твердила, що більше ногою не ступить в цей будинок і село.

Жадібні діти

Наше містечко знаходиться недалеко від села, тому ми з чоловіком часто відвідували тітку Машу. Коли там з’являлися брат і його дружина, то вона без сорому говорила чоловікові: “Сестричка твоя до рук будинок прибрати хоче, не дарма ж вона сюди постійно наїжджає”.

Брат лише посміхався у відповідь, а мене це дуже ображало. Ніяких корисливих думок і видів на на будинок тітки у мене не було.

Тетці від такого ставлення ставало погано, і в результаті вона зовсім занедужала. Лікарі розводили руками, і ми з чоловіком вирішили забрати тітку до себе.

Я постійно дзвонила її синові, але трубку завжди піднімала невістка і заявляла, що свекруха їх не цікавить і вони нікуди їхати не збираються. Син зміг побачити свою матір тільки під час остан7нього прощання.

Ще не встигли ми поховати тітку Машу, як невістка почала наводити в домі свої порядки. Але її зупинила сусідка.

На знак подяки племінниці

Виявляється, тітка Маша давно заповіла будинок мені. Невістка Ольга і брат просто ошаленіли. Вони вважали, що це несправедливо. На що сусідка їм відповіла: “А що справедливо було б, якби будинок дістався синові, який бу байдужий до матері, який кинув її і навіть не приїхав попрощатися?”.

Брат тоді нічого не відповів, а невістка намагалася обурюватися, але швидко заспокоїлася. Протягом години вони покинули будинок. Більше я з ними не зустрічалася.

Згодом ми з чоловіком переїхали в це село, а міську квартиру стали здавати в оренду. Брат ніколи до нас не приїжджав, хоча я його періодично запрошувала в гості.

Будь-які мати чи батько мріють бути потрібними своїм дітям в старості, але не завжди мрія збувається. Ось і у тітки Маші вона не збулася… А я їй дуже за все вдячна.

Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!

Джерело