Мені 27 років. Переїхав два роки тому в інше місто на нову роботу. Знімаю квартиру, працюю, займаюся улюбленою справою. Перед переїздом розійлися з дівчиною, бо зрозуміли, що відносини на відстані нам не підійдуть. а вона переїхати зі мною не схотіла.

Зараз я працюю в хорошій компанії на керівній посаді. У підпорядкуванні у мене є співробітники, які, як і трапляється у нас в компанії, переходять з одного відділення в інше. Ось так склалося, що моя нинішня дівчина перейшла працювати в мій відділ, і ми з нею закохалися одне в одного. Це було прекрасно! Я відчував, що знайшов свою рідну людину, схожу на мене, але в той же час ми такі різні. тому нам було не нудно і дуже цікаво. Все це і зараз є, якщо чесно. Я її, як і раніше, люблю…

***

У нашій компанії в моєму відділі працював чоловік, старший за мене на 10 рокі. І ось моя дівчина почала мені говорити про те, що він їй подобається як друг. З її слів вони схожі характерами, обоє запальні і постійно знаходять теми для розмови.

Спочатку це спілкування між ними було дійсно дружнє, як між колегами, не більше, а я вже тоді почав переживати з цього приводу, ревнувати, і говорив своїй дівчині про те, що мені не подобається її спілкування з ним. Я бачив, що цей чоловік починав виявляти саме чоловічий інтерес до неї. У нас почалися непорозуміння. сварки. Все це тривало 2-3 місяці. Якось ми не спілкувалися кілька днів зовсім. Потім знову відновили спілкування. Хочу сказати, що на той момент ми не були повністю близькі з моєю дівчиною.

Перед Новим роком я став помічати у неї в шафці подаруночки від цього чоловіка. не дорогі, але подарунки.

Я питав у неї: «Що це таке, чому ти дозволяєш дарувати подарунки і, найголовніше, приймаєш їх?». На що отримував відповідь: «А що тут такого? Просто смаколики від колеги по роботі».

Я пішов до нього з’ясувати, що це таке, і чому, а головне, для чого він це робить? Його відповідь мене здивувала. Він мені розповів, що закохався в неї і буде за неї боротися.

Він продовжував робити їй подарунки, а вона продовжувала їх приймати і робити вигляд, що тут немає нічого такого.

А ми з нею продовжували зустрічатися. Вона мене запевняла, що він просто друг, і таких друзів у неї ніколи не було, що просто так легко вона не зможе від нього відмовитися. Але обіцяла, що поступово нібито зведе нанівець їхнє спілкування.

І так, дійсно, подарунки припинилися, припинилося спілкування по телефону. Я наче і забув уже історію з цією людиною, але потім знову вони стали спілкуватися. Я розумів, що вона надає перевагу йому в спілкуванні, а не мені. Було гірко, але я хотів її завоювати.

Все ходило по колу. Я кажу їй, що мене не влаштовує, вона на час припиняє з ним спілкування, потім знову починає. Потрібно віддати їй належне: вона ніколи від мене не приховувала нічого. Завжди все говорила в очі і правду. І в той час, коли вони між собою не розмовляли, вона мені завжди говорила як їй важко, що вона думає про нього. Я намагався її підтримати і говорив, що все пройде. І наче пройшло. Я зітхнув з полегшенням. Але ж ми працюємо в одному місці, всі троє.

Я весь цей час ревнував її до нього, а він, мабуть, ревнував її до мене.

І ось на Новий рік вона мені повідомляє, що чекає дитину. Тоді у нас з нею були вже повноцінні стусунки, і я зрадів, адже думав, що дитина моя. Але, на жаль, ні. Дитина від нього. Я почав у неї розпитувати, як це сталося, і коли.

З її слів, це сталося в ті дні. коли ми посварилися і не спілкувалися. І тут у мене склалася вся картина. Чому вона так мило з ним спілкувалася, з чого всі ці подарунки і залицяння… Я думав, що не витримаю потоку думок і розчарування.

І, попри все, ми продовжуємо бути разом. Вона чекає від нього дитя і буде народжувати. Йому вона не повідомляла, хоча вона вже на шостому місяці, але хоче розповісти. А ось я ні, я проти, щоб він знав про дитину.

Я готовий і хочу з нею бути разом, я хочу потім ще наших спільних дітей в майбутньому, я хочу її любити, але одна думка, що її дитина від того чоловіка, гризе.

І потім. Якщо вона йому все розповість, то ми зв’яжемо своє життя з ним на все життя. Я розумна людина, і розумію, що сказати йому буде правильно, але я так цього не хочу! У цього чоловіка немає сім’ї, дітей, він холостяк і не спроможний на серйозні відносини. А от лізти у наше життя і псувати його нам він буде, якщо дізнається про дитину.

Яке нас чекає майбутнє, чи маємо ми шанс бути нормальною родиною?

Передрук без гіперпосилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, з вільних джерел, pixabay.com

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook і залишайте свої коментарі!

Джерело