Мені 6о років, синові 32. Сина свого я дуже люблю. Завжди була переконана, що він у мене золота дитина. Між нами ніколи не було ніяких непорозумінь. Принаймі, доки він не одружився. Після весілля мого Олега наче підмінили.

І ось зараз я не зрозумію, що сталося з моїм сином. Він одружений чотири роки, внучці три роки. Невістку я прийняла спокійно, адже це вибір сина. Поради не давала, в життя їхнє не втручалася, в гості не напрошувалася і заїжджала хвилин на 15-30, коли внучку привозили з дачі.

Коли народилася внучка, я залишила роботу з хорошим доходом, допомагала дітям матеріально (допомогла купити квартиру, дарувала дорогі подарунки невістці і синові, возила за кордон), з онукою сиділа з 1 року до 3 років.

Жили з нею практично завжди за містом, діти постійно приїжджали, я їх зустрічала, як то кажуть, хлібом-сіллю. Заздалегідь готувалася до їхнього приїзду, накривала стіл, готувала щось смачненьке.

Невістці дала можливість робити кар’єру і заробляти гроші, тому що у них квартира в кредиті і вони мріяли про другу дитину. І ось в один далеко не прекрасний для мене день ми з чоловіком привезли після вихідних внучку додому батькам, невістка запропонувала нам з дороги лише чай.

Але я помітила, що на плиті у неї вариться борщ, невістка готувала обід, але нам не запропонувала залишитися і пообідати разом з ними. Я промовчала. Наше покоління якось звикло до того, що в гостях треба себе поводити скромно. В результаті ми з чоловіком голодні поїхали додому.

Але коли син черговий раз приїхав до мене, я його запитала, чому вони нас тоді не погодували, ми ж з дороги. А у відповідь почула: не подобається, не ходи, у мене тут не магазин і багато ще всякого. Я була ошелешена, не можу відійти досі. Не знаю, як жити далі, і що робити. Син не спілкується після цього зі мною, невістка теж не дзвонить, а я з нею завжди була у хороших стосунках, намагалася у всьому підтримувати і допомагати.

Не знаю, як вийти з цієї ситуації. Я адже синові просто задала питання і отримала у відповідь дуже неприємні і прикрі для мене слова. І ще, син вважає, що він завжди правий і ніколи не просить вибачення. Напевно, моя любов, як будь-яка материнська, сліпа.

Чоловік каже – що ти, мовляв, завелася з тим борщем. Але справа не в борщі, справа у відношенні сина і невістки до нас. Ми ж для них готові на все, а що маємо у відповідь? Так прикро, що словами не передати.

Фото ілюстративне, спеціально для ukrainians.today.

Джерело