Коли моєї бабусі не стало, мені у спадок залишилася квартира. Ми живемо з батьками чоловіка, вони люди хороші, в усьому допомагають, а ми підтримуємо їх, нам з ними добре.

Тому ми з Артемом вирішили, що в бабусиній квартирі зробимо ремонт і будемо її здавати в оренду. Хоча вона й однокімнатна, але з гарними умовами таку у нас місці можна здати тисяч за 4. Ми поклеїли шпалери, поміняли плитку в ванній.

А потім мені зателефонувала моя мама. Вона сказала, що її двоюрідна сестра розлучилася з чоловіком, жити їй ніде, залишилася на вулиці. Мама сказала, що потрібно пустити її до нас, звісно не безкоштовно.

Вона вже говорила з Ніною і та сказала, що зможе платити нам півтори тисячі гривень, оплачуватиме комунальні, а по-тихенько, за можливості, покладе на підлогу лінолеум за свої гроші і колись, якщо буде можливість поставить пластикове вікно в кімнаті, бо на кухні ми вже поміняли.

Мама дуже просила за ню, сказала, що вона добра людина, їй дуже шкода тітку Ольгу. А ми – її остання надія. Зараз зима, холод, а їй з дітками немає куди йти.

Я теж шкодую тітку Ольгу, і, можливо, я б впустила її в свою квартиру. Але що скаже мій чоловік і свекри? Виходить, що ми живемо усі на купі, а я своє житло віддала своїй тітці за півдарма?

Я не знаю, як правильно мені зараз вчинити? Що сказати родині чоловіка? І чи варто впускати тітку у свій дім? Вона ж не скоро зможе звідти піти.

Джерело