– Замість хоч якоїсь подяки від своєї рідної доньки, я, в черговий раз, отримала лише суцільне незадоволення, – сумно розповідає 65-річна Світлана Григорівна.

– Ми тебе, говорить, просили тільки квіти полити, навіщо ти стала робити прибирання в нашому помешканні? Я кажу, що ж для них же старалася, догодити хотіла, зробити, як краще. Мовляв, поки ви на морях відпочивали я розгрібала ваш безлад, тепер ще й незадоволені мною. Ти не уявляєш, що у них в квартирі було. В якому стані холодильник був, сантехніка, та взагалі все. Я два тижні їм все поступово відмивала.

Дочці Світлани Григорівни, Мар’яні, 33 роки. У них з чоловіком двоє дітей, старша в цьому році йде в перший клас. Ліза з чоловіком платять кредит, хочуть швидше розрахуватися з боргами, економлять і кожну відкладену сотню гривень відразу несуть до банку.

Тому на море після народження дітей жодного разу не їздили. Та й взагалі з міста практично не виїжджали. Чоловік працює без відпусток, а Мар’яна з декрету вийшла тільки минулої осені.

Однак в цьому році було вирішено, що потрібно все-таки відпочити. Влітку поїхати нікуди не вдалося, тому вирішили поїхати до Туреччини після нового року, тоді якраз путівки дешевші і сервіс там гарний. Загалом дуже добре можна відпочити не за всі гроші світу. Ще й дітям чисте море показати, подихати морським повітрям, погрітися на пісочку після зимових холодів.

Звичайно, десять днів, на які вдалося вирватися, це мало, але все ж краще, ніж нічого, – вирішили Мар’яна з чоловіком.

Купили путівки, як тільки вони з’явилися за хорошою ціною, і поїхали відпочивати.

А як раз перед поїздкою у сусідів залило водою квартиру. І Мар’яна відразу вирішила про всяк випадок на час відпустки залишити ключі мамі – хіба мало що. І попросила Світлану Григорівну пару раз за час їх відсутності заїхати до них, квіти полити і подивитися, чи все гаразд.

Світлана Григорівна охоче погодилася. Часу у неї досить, вона на пенсії, і, хоча живе на іншому кінці столиці, на метро доїхати не проблема для неї зовсім.

– А коли ми приїхали, я просто не впізнала свою квартиру! – розповідає Мар’яна. – Все блищить і сяє, звичайно, але. Мама тільки хіба що шафа не пересунула на свій смак. А всередині цих самих шаф все переклала на свій лад, як їй заманулося. Тумбочки приліжкові – і ті увагою не залишила.

Познаходила там наші особисті речі. Комоди в ліжках всі перебрала. Білизну. Чоловік сердився, що в усіх його особистих речах та документах мама рилася. Папірці в комоді акуратно розклала, рахунки в папочку, там борг по квартирі невеликий, не встигли оплатити, – підкреслила і на видне місце зверху виклала.

– Ну, мама ж хотіла як краще. Вона дійсно величезну роботу проробила у вас за час вашої відпустки. Може, з цього боку подивитися на все? Квартиру привела в ідеальний порядок, вікна помила. Ви прилетіли ввечері, на наступний ранок вам на роботу обом. Коли б ще до збирання руки дійшли у вас? По крайній мірі, вікна мити і холодильник розморожувати точно б не взялася відразу. А так приїхали в ідеальну чистоту. Приємно ж та гарно.

– Саме дивне, що я повинна, за логікою речей, ще бути вдячною своїй мамі за це. Але подяки немає! Є таке неприємне відчуття, наче у тебе в квартирі передивилися все, що потрібно і не потрібно. Немає такого куточка в квартирі, куди мама ніс не сунула, розумієш?

Думаю, за ці десять днів вона дізналася про наше життя багато нового і цікавого, про що їй знати і не потрібно було. Чоловік ображається, він взагалі проти був, щоб ключі мамі своїй я залишала.

Але після того, як вся квартира сусідки була залита водою, то він сам погодився, що просто так поїхати не можна. Я взяла в спілкуванні з мамою велику паузу. навіть не хочеться сперечатися з нею. Але вона дивиться на мене здивованими очима і щиро не розуміє, що зробила не так. Невже не розуміє, правда?

– Претензії якісь до мене одні ставлять, телефон не беруть, розмовляти не хочуть зі мною зараз зовсім, – зітхає Світлана Григорівна. – Ти, кажуть, ніс сунула туди, куди не просили тебе зовсім. Так Боже мій, чого я там не бачила у вас? Прямо якісь незрозумілі секрети у них, треба ж.

А скільки я бруду вивезла у них, це розуму незбагненно. На шафах пил, люстри чорні були, кілька разів воду міняла. Штори випрала, так вони навіть світліші стали, по-моєму.

Я вже мовчу, що там на кухні творилося, бо це мої діти, не хочеться вже зовсім про все розповідати. Все їм відмила, вичистила, все блистить. Не подобається, так самі прибирали б. Працюють? Я все життя працювала, але такого бруду в квартирі у мене не було ні-ко-ли.

А Мар’яна з чоловіком таки залишилися серйозно незадоволеними. Донька сказала матері, що більше ніколи їй ключі не довірить, щоб вона не рилася в їх речах, коли їх немає вдома.

Джерело