Чоловік відразу мене попередив мене, що після весілля мені прийдеться йти в невістки. І заспокоїв, що мені біля його мами буде дуже комфортно, адже у Ніни Андріївни просто ангельський характер.

У мого чоловіка є старший брат, живе далеко, приїжджає рідко, і тому свекруха сама наполягла, щоб ми жили разом з ними. Зустріла вона мене добре, говорила, що завжди мріяла про дочку, і тепер її мрія втілилася в невістці. Я була рада, що так все вдало складається, і житло є, і зі свекрухою пощастило.

Але проблеми почалися, коли я навідріз відмовилася називати її мамою, вважаю, що це пережиток минулого і мама у мене одна, з якою у мене дуже тісний зв’язок. Чоловік теж образився, сказав: «Тобі, що важко так робити, адже не чужі, і живемо разом». Але я наполягла на своєму, тим більше що він моїх батьків кличе по імені та по батькові.

Згодом всі до цього звикли, може свекруха і затаїла образу, але вигляду не подає, навіть навпаки, оточила такою увагою і турботою, що іноді я ніби задихаюся від таких ніжностей. Вона взяла на себе всю домашню роботу, не дозволяючи мені навіть посуд помити, не кажучи вже про те, щоб щось приготувати або спекти.

Я все вмію робити, мама навчила, так і 26 років вже, як не як. Але свекруха каже, що поки молода, займайся собою і чоловіком, а мені якраз іноді і хочеться порадувати його приготованим вечерею або смачним тортиком.

Може для когось така турбота і була б щастям, я ж не можу так більше, мама чоловіка – жінка немолода і мені не дуже комфортно сидіти на дивані, коли вона після спільної вечері миє за усіма членами родини посуд.

Ніби для мене і створені тут найкращі умови, але я відчуваю себе в цьому будинку чужою, як гостя. Постійні натяки на те, що вони вже зачекалися онуків, розмови, як вони з ними їздитимуть на дачу, не питаючи мене, які у мене на цей рахунок плани.

Ще до одруження вирішили з чоловіком, що не поспішаймо з дітьми, поживемо поки для себе, і такий тиск з боку батьків чоловіка мене дратує. Чоловік не погоджується поговорити з батьками, каже, що ми цим їх скривдимо, і стане ще гірше. Шкодую, що з самого початку погодилася жити разом.

До своїх батьків я не можу переїхати, тому що вони живуть в двокімнатній квартирі разом з моєю молодшою сестрою. Грошей на придбання власної квартири у нас немає, єдиний вихід – йти на знімання, але чоловік навіть чути про це не хоче, тому що в цьому випадку левова частка нашого сімейного бюджету буде йти «чужим людям», як каже мій чоловік.

Я не бачу виходу з ситуації, що склалася. Я навіть не можу фіранки в кімнаті змінити без свекрухи. І сім’ю хочеться зберегти, і жити так більше немає сил.

Фото ілюстративне –bizilan.

Джерело