У мого сина дивний вибір дружини – дівчина з сім’ї простої. Її мати – «майстер клінінгового сервісу», а точніше – прибиральниця, під’їзди миє. Ні, я нічого не маю проти таких професій, тільки вона вважає, що для неї важливіше вільний час, а не сама копійчана зарплата. А що – пішла вранці, помила і цілий день вільний. Вітчим – професіонал у вживанні напоїв які зігрівають. Працювати особливо не хоче, аби на чергові посиденьки вистачило і досить.

Треба сказати, що рідний батько моєї невістки не краще вітчима, теж із підводників, тільки занурюється глибше і не виходить з того стану довше. Аліменти не платив, де він зараз – невідомо, та їм ніхто і не цікавиться. Син зустрічався з невісткою, потім вони знімали квартиру, і тільки через рік вони вирішили одружитися: синові тоді було 24 роки, а невістці 20, до весілля молоді встигли зробити дитину. Що робити, треба було знайомитися з родиною, обговорити – що й до чого. Зібралися всі на квартирі у молодих: я зробила закуски і салати, взяла шампанське, невістка приготувала гаряче, а та сімейка прийшла в повному зборі з двома півлітровими пляшками щастя, пакетом соку і все!

Переговори були бурхливими, упереміш з міцними слівцями, свати наполягали на гучному весіллі в кафе, але за чий рахунок? За мій? Ах, мій чоловік (вітчим сина) зараз на вахті і багато заробить? Ну вже ні – весілля за наш рахунок буде вдома, на 15-20 осіб. Так і було, але дуже соромно перед іншими гостями: свати після першого ж столу уже співали і позмінно чергували в найближчій тарілці олів’є. Я не скажу, що у мене зібралися суцільно аристократи, ні – абсолютно прості люди, але вони розгублені посміхалися і переглядалися між собою, дивлячись на цю парочку. Я вже хвилини рахувала, щоб все скоріше закінчилося.

До чого я описала все це сімейство? До того, щоб ви знали, що яблуко від яблуньки недалеко падає – ось і невістка під стать їм, така ж, але це ж вибір мого сина! Тим більше вона подарувала мені двох онуків –  хлопців-погодок, але що у них за виховання, це нонсенс! Син не може на них вплинути – він на двох роботах крутиться, вдома він тільки спить, тому невістка їх виховує, а точніше – нічого особливого не робить для їх розвитку. Одному онукові нещодавно сім років виповнилося, другому шість на підході, але які вони слова знають і хто ж на них тільки не жаліється!

У серпні того року я поїхала на дачу – вона дісталася нам від батьків мого чоловіка, взяла онуків на два тижні. Думаю – треба їх перевиховати, тому, що в садку скаржаться, а старшому онукові уже в школу через рік. Стала їм багато читати, прищеплювала хороші манери, привчала до праці на дачі. Дивлюся – їх «відпускає»: самі вчаться читати, рахувати, та й розмовляють вже без різьких висловів. Привезла батькам культурних хлопчаків! Син дякував, а невістка фиркнула – мовляв, які вони були, такі і залишилися!

Я її просила – тільки не зіпсуй, виховуй в тому ж напрямку! Але вона почала на вихідні возити всю осінь дітей до своїх батьків, тому що я посилено працювала, а потім на довго занедужала. Спілкувалася з онуками тільки по відеозв’язку і розуміла – знову вони деградують, толку не буде! Прийшли вони до нас на новорічні свята, і почалося. Намагаюся знову вселити онукам добре і мудре, а вони тільки сміються і бавляться, все марно! Думаю, толку з них не буде. Дуже переживаю, за їх майбутнє.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.

Джерело