Дочка після заміжжя не мала де жити і ми з мамою, її бабусею, nродалu все, що моглu, і купuлu їм невелику однокімнатну квартиру. Ми з мамою були щасливі і задоволені, а молодь щось не дуже. Їм все тут не так – і район, і планування, і будинок, і двір. І замість дякую, донька прийшла і сказала, що хоче терміново продавати цю квартиру, інакше її чоловік розлучиться з нею
Дочка в шлюбі вже 4 роки, я їй пропонувала після весілля йти жити до нас, але вона відразу відмовилася, пішли з чоловіком жити на знімне житло. Квартиру зняли дешеву, з убогим інтер’єром, дивними сусідами і не цілком адекватними господарями. Вирішили, що на якийсь час вистачить. А самі почали думати про майбутнє.
Порахували і вирішили брати квартиру в кредит. Прийшли до мене радитися. Я як почула про кредит, відразу сказала, що я проти. В цьому мене підтримала і моя мама. Вони ж не зможуть ні на відпочинок поїхати, ні купити собі щось, а про дітей я взагалі вже мовчу.
А раптом щось піде не так? Хвороба, звільнення, розлучення – як тоді? Відберуть квартиру, виженуть на вулицю і грошей не повернуть.
Загалом, ми з мамою теж сіли, подумали, зібрали накопичення, продали дачу і гараж, звернулися до родичів, продали ще дещо – і зібрали суму, достатню для покупки невеликої, але тим не менше своєї квартири для молодих. І без всяких кредитів. Звичайно, дочка з зятем зраділи, дякували, щиро розуміючи, що їм ну просто дуже допомогли.
Але приємні, здавалося б, клопоти по вибору та купівлі квартири перетворилися на непорозуміння. У молодих були свої уявлення про те, що вони хочуть купити і де жити – зрозуміло, в межах наявної суми. Але у нас теж була своя думка. Зрештою, ми знайшли чудовий варіант і вирішили на ньому зупинитися.
Але до вибраної нами квартири душа дочки відразу не лягла. Проте на той час всі вже втомилися вибирати і сперечатися настільки, що махнули рукою і подумали – купимо, мовляв, зараз, потім розберемося.
Угода пройшла, документи оформили, в квартиру в’їхали. Ми з мамою були щасливі і задоволені, а молодь щось не дуже. Їм все тут не так – і район, і планування, і будинок, і двір.
А я вважаю, що донька з зятем просто невдячні. Їм взагалі все принесли на тарілочці! Зять би на таку квартиру пів життя витратив. Вдячний повинен бути. Як би він зараз, під час кризи, зі своїм кредитом викручувався?
Але замість дякую, донька прийшла і сказала, що хоче терміново продавати цю квартиру, інакше її чоловік каже, що розлучиться з нею. Ця квартира йому ну зовсім не підходить.
І як тепер бути? Дозволити дітям продати квартиру, чи забрати від них ключі, і нехай купують яку хочуть – в кредит.