У мене дуже тяжка ситуація в сім’ї. Чоловік хоче розлучення та не бачить нас більше разом. Причина всьому мої помилки, які я зробила у наших відносинах.

Я у чоловіка перша у всіх сенсах. Він любив мене до безумства. Просто обожнював, ідеалізував. Він же в мене не перший. До нього були перші нещасливі стосунки.

Колишній хлопець змінив, покинув і пішов до іншої. Його я дуже любила, тому розрив для мене став справжньою трагедією. Чоловік з’явився в моєму житті через деякий час після перших стосунків.

На жаль, він став для мене спочатку лише допомогою та порятунком. Тоді я не любила чоловіка. У другіх стосунках я підсвідомо мстилася за весь той біль, що пройшов у минулих стосунках. Ось тільки робила боляче чоловікові, а не колишньому хлопцеві.

Чоловік натерпівся на повну. Я ревнувала, і скандалила, і показувала характер і холод. Якщо в перших стосунках любила до дріжджі і боялася слово сказати, то по-друге вирішила, що зі мною більше ніхто і ніколи так не вчинить.

Я стала показувати характер, бити чоловіка у серці та душу. Не підпускала до себе до кінця, маніпулювала та пилила. Поганого було дуже багато. Вже за рік стосунків полюбила чоловіка, по-справжньому закохалася. Почала розуміти, що оскільки я роблю, так не можна. Чоловік піде і не терпітиме.

Я почала змінюватися. Відносини змінилися на краще. Ми обоє потягнулися один до одного, обидва стали щасливішими, оскільки стосунки та почуття були вже взаємні. Зіграли весілля, народили сина і начебто щастя не скінчитися. Але почалися проблеми з грошима та роботою в обох і знову пішли сварки.

Але цього разу чоловік згадав мені абсолютно все. Вибачити мені минулого він не може. До всього ще й подруга підлила олії у вогонь. Ми відзначали у нас Новий рік, і вона, випивши, розповіла, які я мав стосунки з колишнім. Як я за ним як песик бігав.

Чоловік не вірить моїм словам. Не вірить у мої почуття та моє кохання. Не може пробачити всі колишні образи. Він хоче розлучення. Я розлучення не хочу. Я люблю чоловіка та намагаюся все виправити. Але він не вірить та не підпускає до себе. Що робити?