Звісно намагаємося якось все змінити, виправити, працюємо, ходимо до психолога, але довіри і впевненості в ній немає
Хочу попросити пораду у людей, які, можливо, були в подібній ситуації і змогли її якось розв’язати для себе, чи хоча б отримати погляд з боку незацікавлених людей.
Річ у тому, що я у стосунках з дівчиною, вона старша за мене на п’ять років. До мене Настя жила з хлопцем у цивільному шлюбі, але їхні стосунки під кінець сильно зіпсувалися, і так сталося, що вона йому зрадила, пробачити її колишній цього не зміг і пішов.
Через кілька років після тієї історії ми з нею зустрілися і розпочали стосунки. Стосунки рівні, теплі близькі, але є речі, які не дають мені до кінця їй довіритись і йти з нею далі.
По-перше, її брехня. З початку стосунків вона мені брехала, ще спочатку ми поділилися одне з одним про своє минуле, ініціатива була в цьому її. Вона мені все розповіла, але промовчала про зраду зі свого боку, про це розповіла її сестра у нас на святі.
По-друге, факт того, що Настя зберігає деякі фотографії та листи, які нагадують про колишні стосунки, при цьому мене вона доводила своїми ревнощами через те, що я ношу кільце, подароване колишньою дівчиною.
А по-третє, була один раз у компанії спільних друзів розмова про стосунки та весілля, вона сказала що, навіть вийшовши заміж, залишить своє прізвище, мене це якщо чесно теж образило і сильно.
Так от, зараз стосунки зайшли в глухий кут, ми розуміємо це. Звісно намагаємося якось все змінити, виправити, працюємо, ходимо до психолога, але довіри і впевненості в ній і в її почуттях та вірності, в мене більше немає.
У мене є до неї почуття, вона до мене дуже добре ставиться, але за її кохання говорити не беруся. Після того, як вона брехала колишньому хлопцеві і зраджувала, вірити їй та її почуттям не можна зовсім.
Чи змінюються такі люди? Варто дати їй шанс, і чи є сенс продовжувати ці стосунки взагалі?
Любити людину 20 років і розлюбити його в одну мить.. Історія довжиною майже в 20 років. Все почалося в дев’ятому класі. Гормони вирували, я закохався в дівчинку з паралельного класу.
Ми з Колею познайомилися в кафе, він провів мене додому, а потім пішов, навіть не поцілував в щічку, хоч мене тішить, що він не наважився це робити. Я його покохала
Переїзд в нікуди: як я перебралася з села в місто. До 22 років прожила в селі. Отримала середню освіту в училищі. Вибір роботи в нашому селі невеликий – йти на