Я вийшла заміж за чоловіка про якого мріяла все життя, через велике кохання. Зустріла Василя, ще зовсім юною дівчиною. Можна сказати, він був для мене першим і єдиним коханням, про яке я мріяла. Після школи ми відразу подали заяву до РАЦСу. Зіграли дуже шикарне весілля, поїхали за кордон у казкову весільну подорож, загалом все було як в казці, про таке мріє кожна жінка.

Через рік в нас з’явилась донька. Мій Василь в прямому сенсі цього слова, носив мене на руках, він поважав мене, в усьому годив. Він нас з дитиною просто обожнював, кращого татуся годі й знати. Все спочатку ладилося. Він старався все для сім’ї, все в будинок ніс. Ремонт в будинку зробив, машину купив, та й подарунками задаровував мене регулярно.

Потім я дізналася, що Василь мені зрадив з колегою по роботі. Він сам мені зізнався. Сказав, що не може далі жити з цим тягарем і такого більше ніколи не повториться, але він має сам мені це розказати, сказав, що це буде краще, ніж я від когось іншого дізнаюся. Мені хотілося просто плакати, було образливо дуже, про таке я й подумати не могла. Здавалося, все щастя моє скінчилося, я була дуже засмученою. Але ще сумніше було від того, що після цього, я втрачу його. Тому дала своєму чоловікові другий шанс.

Минув час і подруги розповіли, що бачили його з іншою дівчиною коли Василь, начебто, був з друзями на природі. Я не повірила в це, але днями знайшла в нього в телефоні повідомлення від жінки з якою він мені зрадив вперше. Не знаю тепер, що й робити. Ходжу на роботу як робот, постійно плачу. На Василя свого навіть дивитися не хочу, не те щоб цю тему обговорювати. Як він може дивитися нам з дитиною в очі, коли отак поводить себе у нас за плечима. Як взагалі можна зрадити наші прекрасні стосунки. Скільки було таких зрад я не знаю. Пробачити і повірити йому я більше точно ніколи вже не зможу, він став для мене чужою людиною в одну мить.

Знаю, що в цьому я сама винна. Потрібно було розлучатися відразу, після першої зради, адже тоді вже все було зрозуміло. Але як можна було розлучитися, якщо кохала його більше за все на світі. Як було залишити дитину без батька. Як би погано мені не було з ним, без нього відчуваю себе набагато гірше. Боюся, я не зможу сама від нього піти, як далі бути мені не знаю.

Фото ілюстративне – pixabay.