Ми з дружиною Оксаною живемо досить таки не бідно, можна сказати, що це все завдяки мені – я лише один заробляю гроші у нашій сім’ї, а Оксана розпоряджається ними, вона займається вихованням сина та домашніми справами, тому я дуже ціную роботу її.

До недавніх пір я намагався робити все можливе для того, щоб дружина не була обмежена в коштах, адже я чоловік і маю забезпечувати свою сім’ю якомога краще, щоб мої рідні люди жили в добрі та достатку. Але потім помітив, що Оксана зловживає моєю довірою, і якось так легко, не задумуючись, витрачає зароблені мною гроші, але ж вони мені не так легко вже й даються. Хоч я заробляю непогано, але це все дається мені непросто.

Нещодавно я зайшов на сторінку її рідної сестри, Тамари,  в соціальній мережі, і побачив, що велика частина гардероба, до речі досить таки недешевого, перекочувала від моєї дружини Оксани до її родичів.

У Тамари і сукня моєї дружини, яку вона одягла всього один раз, і красиве та яскраве дизайнерське пальто дороге, і сумочка, привезена з самої Італії. Останньою краплею мого терпіння стало те, що дружина віддала куплену в минулому році, майже нову, норкову шубу своїй рідній сестрі, мовляв:

– А що в цьому такого? Я нічого недоброго в цьому не бачу. Ти все одно обіцяв купити білу нову шубу!

Я розумію, що Оксана сама родом з бідної родини і їй хочеться допомогти своїм близьким людям, адже вона багатше живе, хоче поділитися.

Раніше я не стежив за речами своєї дружини – думав що вона купує собі новий одяг тільки тому, що старий вже зносився. Однак віддавати куплений за мої гроші одяг, в ідеальному стані, своїм родичів – це по-моєму взагалі великий перебір, навіть, якщо вони й бідно живуть.

Я ціную і люблю дружину, але ж у всьому потрібно знати якусь межу, якусь розумну міру. У нас немає дефіциту в грошах, але все ж кожна мною зароблена гривня варто мені витрачених нервів і часу. Іноді я хотів би замість роботи залишитися вдома якийсь день, зустрітися з друзями, або банально виспатися. Але замість цього я повинен заробляти гроші, щоб моя сім’я ні в чому не потребувала, адже розумію добре, що ніхто крім мене не буде цього робити.

Коли я сказав, що надалі буду контролювати всі витрати, Оксана влаштувала суперечку, їй не сподобалося це, вона образилася на мене, ходила така незадоволена ще дуже довго. Вона навіть заявила мені, що більше ні копійки у мене не візьме, залишить дитину на няню і влаштується на роботу. Я, звісно, розумію, що вона цього не зробить, а просто говорить це мені, але ж все одно мені це неприємно, щоб я пожалкував про свої слова, напередодні сказані їй.

Якби вона не роздаровувала речі, а носила б їх довше або хоча б виставляла на продаж, то ми б за рік заощадили суму, якої нам вистачило б на хороший відпочинок за кордоном.

Дружина другий день на мене ображається і не розмовляє зі мною зовсім. Йде спати в окрему кімнату. Теща дзвонила – вичитувала мене за те, що я її дочку засмутив, і економлю на ній, назвала мене дріб’язковим і жадібним чоловіком та батьком.

Загалом, я не знаю, як тепер з найменшою шкодою для своїх нервів прикрити цю благодійну лавочку. Схоже, що моя дружина вже просто забулася про те, як важко заробляти гроші, забула як бідно жила в дитинстві, як важко кожна зароблена копійка дається. А теща зовсім совість втратила, навіть не знаю, як так можна. Сестра Оксани теж бере все під ряд, що дає їй моя дружина, знаючи, що вона не працює сама. Рідні користуються тим, що можуть щось взяти у нас, і їм байдуже, як нам це все дається.

Фото ілюстративне.

Джерело