З мамою ми спілкуємося зі змінним успіхом. В юності не спілкувалася майже ніяк, тому що все дитинство я вислуховувала, яка чудова у мене двоюрідна сестра, яка вона талановита, розумна, яка помічниця мамі росте. Мамина сестра, моя тітка, своєю дочкою хвалилася при кожній слушній нагоді, а якщо випадок був незручний, то вона його вивертала так, щоб похвалитися.

Мною ж мама не хвалилася ніколи. Для неї я завжди була недостатньо старанна, красива, талановита, розумна і таке інше. Вся справа, звичайно ж, у моєму батькові-зраднику, в якого я пішла. Це теж їй вселяла тітка.

Тато poзлучився з мамою, коли мені було років сім. Я чудово пам’ятаю всі скандали, що відбувалися. Мама піде у гості до тітки чи та до нас прийде, пошушукаються, тітка маму накрутить розповідями, що ось у неї чоловік золотий, і то їй подарував, і це, а в мами що? Або що в неї дочка вже й ось уміє, і ось те, а що я вмію?

Мама цього всього наслухається, вигадує, що в неї в житті все погано, і потім батькові влаштовувала розбір польотів. Він одного разу просто зібрав речі і пішов. Мама довипендрювалася.

Тітка, звичайно, їй у вуха надула, що все правильно мама робила, це мужик їй такий попався, кинув маму одну ростити таку недотепність, як я. Мама погоджувалася з нею, вірила їй, постійно вимовляючи мені, яка я погана, вся в батька, і постійно ставлячи за приклад двоюрідну сестру.

Так що причин бігти з рідного дому кудись подалі за першої нагоди, у мене було завалися. Що я й зробила після одинадцятого класу. З мамою я тоді припинила будь-яке спілкування і не спілкувалася з нею майже десять років. Ми трохи зблизилися тільки тоді, коли я сама стала мамою. До цього я з нею телефонувала раз на кілька років, її навіть на весіллі не було.

Я народила двох дітей із різницею у три роки. Коли закінчився другий декрет, чоловік від мене пішов, залишивши мені з дітьми квартиру. Ми підписали всі необхідні папери, що він переоформлює житло на дітей, а я не претендую на аліменти.

Було дуже складно, але мені мама допомагала – десь старшого з гуртка забрати, десь із молодшим на лікарняному посидіти. Допомога була відчутна, тому я мирилася навіть із її вічним голосінням.

На той час тітка переїхала за дочкою в інше місто – там допомагала ростити їй дітей. Тому мама спілкувалася з нею лише телефоном. Я ж взагалі ніяк не спілкувалася, мені не було про що. Та й часу на порожню балаканину не було, я зашивалася на роботі, щоб забезпечити дітей усім необхідним.

З грошима було не дуже добре. Якби не своя квартира, то взагалі незрозуміло, як я зводила б кінці з кінцями. Варіант спільного співжиття з мамою я навіть не розглядала.

Але мої проблеми – це тільки мої проблеми, а новий рік – це світле чарівне свято, на яке діти чекали цілий рік. Звичайно, я постаралася і купила їм добрі подарунки. Мені так хотілося подарувати дітям чудо. Ми з мамою домовилися, що відзначати новий рік будемо у неї, туди запросимо діда мороза для дітей, тому й подарунки я завчасно привезла їй. Що могло статися, правда?

А сталося. Приїхала мамина сестра в гості та ще й не одна, а з онуками. Вирішила показати дітям новорічну столицю. Діти там двійнята, теж два хлопчики, обом близько шести років.

Зупинилася сестра у моєї мами, оскільки свою квартиру тут вона здає. Мама сестрі не відмовила, розмістила їх у себе. Я вже не знаю, як зайшла розмова за подарунки, але мама вирішила порадувати онуків сестри, подарувавши їм подарунки, які я приготувала своїм дітям. Недешеві, треба сказати, подарунки.

З’ясувала я це просто – я поміняла замок, що заїв у квартирі, от і привезла мамі новий комплект ключів, щоб він у неї був про всяк випадок. Заходжу я до неї, а там по підлозі розкиданий конструктор, який я своєму старшому купувала, а поруч робот валяється, який був для молодшого.

Я не змогла стримати емоцій, стала у мами питати, що відбувається, а вона виштовхала мене на кухню і давай шипіти, що я її ганьблю.

– Як я могла дітям подарунки не подарувати? Це не красиво. Твоїм теж щось куплю до нового року, не хвилюйся. І варто було скандалити та ганьбити мене перед сестрою!

– Ти знаєш, скільки це все вартує?

Мама запитала, скільки я назвала ціну подарунків.

– Ти збожеволіла, такі гроші викидати на іграшки? Звісно, ​​у мене таких грошей немає. Подарунки я куплю онукам, але не такі, звісно. І взагалі, нема чого дітей балувати. Ти так не заробляєш.

Мама шипіла, щоб не дай Боже її сестра не почула, а я себе стримувати не збиралася. Знову з’явилася тітка, і знову маю через неї проблеми. В результаті мама випхала мене з квартири, а потім весь вечір писала гнівні смски.

Новий рік ми відзначали з дітьми утрьох. Я купила інші подарунки, звичайно ж, зовсім не ті, що були спочатку. Мама ж навіть шоколадки онукам не привезла, навіть не зателефонувала. Вона на мене образилася, що я перед сестрою її зганьбила.

Більше я не буду з нею налагоджувати стосунки. Досить, вона наочно продемонструвала, хто для неї важливіший.

Джерело