Я проти зрад, я і сама в першому шлюбі це пережила і з цієї ж причини розлучилася і пішла від чоловіка, але життя змусило подивитися на все з іншого боку.

Я була коханкою свого нинішнього чоловіка, я можна сказати, що його розлучила. Перед тим як кидати в мене каміння просто вислухайте мене і нашу історію, а потім робіть висновки, хто має рацію, а хто винен.

З нинішнім чоловіком ми знайомі ще з інституту, навчалися на різних курсах, але спілкувалися в одній компанії. Після інституту, як часто це буває, ми розбіглися, дружа дружбою, а життя та сім’я це головне, тим більше і в нього, і в мене тоді були стосунки.

Він на тій дівчині і одружився, у неї я його й повела, я теж одружилася, але гірко пошкодувала.

Мій шлюб не задався відразу, було все – скандали, закиди, образи, приниження, брехня, зради, побої та навіть спроба насилля на нетверезу голову.

Загалом я подала на розлучення і пішла, чоловік відразу ж знайшов собі іншу і звинуватив у всьому виставивши мене не тільки крайньою, а й гуляючою.

З майбутнім чоловіком я зустрілася через три роки після розлучення. Ми знову почали спілкуватися, повернулася колишня дружба і ми зблизилися, а нові складності, що впали на нас, нас зблизили тільки сильніше.

У нього в сім’ї почалося те саме, що пережила колись я. Його дружина мотала йому нерви, брехала в очі, переписувалася з іншими, а потім зрадила і практично відкрито стала жити на два фронти. На той час і з’явилася в його житті знову я.

Величезною працею мені вдалося витягнути його з депресії і пережити це все, потім все перевернулося з ніг на голову, у мене захворіла тяжко мати, і вже він допомагав мені вибиратися з біди.

Коли всі біди були вже позаду і чоловік уже подав на розлучення зі своєю колишньою дружиною, у неї закінчився роман на стороні, коханець її покинув, і вона раптово згадала про те, що поки що одружена.

Як ви, напевно, зрозуміли, вона раптом вирішила боротися за чоловіка і виставила все в такому світлі, що це він зрадник, а вона жертва, що вона його любить, готова все пробачити і прийняти назад, а я тварюка така і розлучниця всіма силами намагаюся розбити їхню родину.

Коли вона дізналася що він подав на розлучення, вона творила таке, що просто морок. Вона ковтала пігулки, вона то ображала його і плювалася ненавистю, то кричала про кохання і благала повернутися.

Його колишня намагалася настроїти проти нього всіх родичів та друзів, але не вийшло, всі знали всю історію і проти нього ніхто не встав.

З великими труднощами і нервами нам вдалося домогтися розлучення, чоловік залишив все їй і пішов майже нічого, за фактом ми від неї відкупилися. Далі було наше весілля, вагітність і довгоочікуване вистраждане змучене щасливе сімейне життя.

Тепер хочу сказати таке. Так ми були коханцями і розпочали стосунки, коли він був ще у шлюбі, але є одне велике «але».

Його колишня дружина тоді самоусунулась і крутила роман з коханцем і взагалі жила з коханцем.

По-друге, наші стосунки не були помстою мого чоловіка на зради його колишньої дружини.

Ми не ховалися, ми не ховалися, ми не грали в шпигунів і не призначали побачення по орендованих квартирах і номерах готелів заради та в ім’я інтиму.

Поки колишня дружина мого чоловіка віджигала з коханцем, ми з чоловіком вже жили разом як сім’я.

Чоловік намагався врятувати той шлюб, але хто пережив зраду, той знає, що зрадники це егоїсти та морально низькі люди, які здатні думати лише про себе.

Так було і з його колишньою дружиною вона чула і бачила тільки себе і свої бажання, в результаті вона знищила всі його почуття і все те добре, що в нього було.

Щодо зради чоловіка щодо колишньої дружини, скажу чесно, інтиму не було до подачі документів на розлучення, ми жили разом, ми будували плани на майбутнє та разом справлялися з усім, але інтиму не було.

По-перше, ми тоді були виснажені, нам довелося пережити багато, не тільки її зраду (її зраду ми пережили разом, спочатку як друзі та близькі люди, а вже потім полюбивши один одного).

Ми пережили і крім цього чимало, і маму мою вилікували від важкої хвороби, і купу важких ускладнень чоловіка від нервів, загалом, сьорбнули сповна.

По-друге, хоч ми на цю тему і не говорили, не обговорювали, але, напевно, обидва не хотіли починати сімейне життя з бруду. Тільки коли подали на розлучення, почали жити інтимним життям.

Так, я була коханкою, та справедливо буде сказати, що я скористалася моментом і зрадою колишньої дружини мого чоловіка, щоб бути з ним разом, але це не було цілеспрямовано так, щоб «ось він мій тепер, а не її, дочекалася, підсуєтилась».

Ні, все почалося з дружби з підтримки з розуміння та людської доброти та людського ставлення один до одного.

У мене не було мети відвести його з сім’ї, я не хотіла поганого його колишній дружині, просто я була поряд з ним, коли вона його зрадила і відвернулася, я була поряд з ним як друг як близька людина.

Я його чула, я його розуміла і підтримувала, як могла, допомагала йому, спочатку я просто хотіла йому допомогти, тому що він хороша людина дуже хороша, вона не була для мене чужою. Любов відкрилася потім, а пристрасть ще пізніше.

У нашому випадку нам з ним нічого соромитися, ми не розбивали сім’ї, ми нікому не брехали, ми нікого не використовували і нічиїми почуттями та серцями не грали.

Так наші стосунки почалися, коли чоловік уже був у шлюбі, але цей шлюб був не живий тоді і не чоловік його знищив.

Ми почали наше сімейне життя відкрито і чесно без бруду, нехай формально це і вважається зрадою, але за фактом мій чоловік уже тоді був вільною людиною, адже його колишня жила з іншим.

Я хочу сказати про одне, не судіть людей, не знаючи всього. Не завжди так, як це може здаватися.

Спочатку нас із чоловіком теж засуджували і ми виправдовувалися пояснювали і друзям і родичам як все було і є насправді, тільки потім, коли всі вже всі дізналися, нас перестали звинувачувати і засуджувати.

Не треба ставити на людях клеймо, не знаючи їх та їхнього життя, не завжди людина справді винна в тому, у чому її звинувачують. Потрібно насамперед залишатися людьми і чинити по-людськи.