Скільки розповідей про перше кохання і не злічити. Але не завжди ми можемо зізнатись в своїх почуттях. Можливо соромимось, можливо боїмося почути відмову, або ж хвилюємося, як це сприймуть наші рідні та друзі. Так сталося і в мене.

Вперше я по-справжньому закохалася в 9 класі. Це був хлопець який навчався в паралельному класі, звали його Артем. Ми спілкувалися в одній компанії і часто проводили разом багато часу. Зрозуміло, що ні про яку взаємність спочатку мови бути і не могло. А потім він почав зустрічатись з моєю найкращою подругою, що ще більше дратувало мої почуття. Я була симпатичною дівчиною, але на той момент я так не вважала, а навпаки думала, що я негарна.

Я не знаю чому, але не могла сказати Артему, що я його кохаю. Я не могла підійти і поговорити з ним, я була невпевненою і не могла змиритися з тим, що мене можуть не зрозуміти, а висміяти лише. Так тривало досить довго. Потім мені набридло, я почала зустрічатися з іншим хлопцем, сподіваючись, що хоч так він якось проявить свої почуття. Але все було даремно, Артем мене наче не бачив зовсім.

У підсумку за хлопця, з яким почала зустрічатися, я вийшла заміж. Через пів року у нас з’явився син, але я не була щаслива. Ніби, як на той момент, я забула про своє перше кохання, адже з’явилися набагато сильніші почуття – материнська турбота. Але одного разу Артем знову з’явився в моєму житті.

Якось ми опинилися разом на весіллі мого однокласника. Ми дуже зраділи зустрічі і довго спілкувалися. І тоді він мені нарешті зізнався, що тоді кохав мене, а з подругою моєю зустрічався тільки тому, щоб бути ближче до мене. І не став зупиняти мене, коли я почала зустрічатися з іншим, він просто кохав мене і вирішив не заважати моєму щастю. Він також хвилювався, що у нас все так вийшло.

Загалом, у нас зав’язався новий, дорослий і серйозний роман. Зі своїм чоловіком я розлучилася і одружилася з Артемом. Зараз щасливо живемо з моїм першим коханням і він виховує мого сина як свого рідного. Тож ніколи не приховуйте свої почуття, не соромтесь і не бійтесь, адже життя так швидко летить, і ми усі маємо його прожити щасливо.

Фото ілюстративне – pixabay.