Інні вже майже 50 років. В неї є старенька мати, яка не могла доглядати сама себе через здоров’я та похилий вік.

Мати привстала та  попросила Інну подати таблетки, бо її серце заболіло. Жінка невдоволено встала та подала матері таблетки та натякнула старенькій, що раз погано, то не варто їй вставати тоді. Але як не вставати, якщо вже втомилася лише лежати.

Інну нервувала її мати. Навіть звичайне чхання або ж пришіптування під час читання. Все жінку дратувало в матері. А ще бісило те, що потрібно завжди їжу блендером перемелювати, бо ж в старої мало зубів лишилося, жувати вона не могла. Та й взагалі Інна дуже зла та нервова стала.

Навіть коли вона давала таблетки матері, а та впускала їх з рук, Інна підіймала їх та все одно давала матері, бо ж ліки дорогі, і просто так викидати їх не можна.

Інна не старалася зрозуміти, що з її поведінкою не так. Для неї було нормальним так ставитися до рідної матері. Вона не помічала проблеми. Вона завжди казала матері, що ніжності – це не її. Проте кота Мурчика вона завжди гладила та балувала. Ось його вона справді любила.

Але не зважаючи на те, що ставилася до матері Інна так собі, поїсти завжди було і багато, хоча вона і купувала все по акції, деколи не дивлячись на строки придатності. Та і про зовнішній вигляд матері вона не переживала. Вона вважала, що раз мати сидить дома та не ходить нікуди, то може і в зашитих шкарпетках ходити, і в такому ж вбранні. Нові речі бралися, лише коли потрібно було йти до лікаря.

Ремонт Інна в квартирі матері також не робила, хоча в деяких місцях шпалери вже повицвітали. Вона казала, що не хоче незручностей для матері. Проте коли матері не стало, горювати довго Інна не стала . Звісно ж.

Немає на це часу, бо треба до ремонту готуватися. Тепер то його можна зробити.

Джерело