Мені було 19, коли я одружилась з Іваном, і у шлюбі ми вже 29 років. Наші діти давно виросли, почали влаштовувати свої сім’ї, будувати кар’єру. Ми з чоловіком за цей час також виросли. Я почала працювати в одній з найкращих фірм, а чоловік досить престижну фірму почав очолювати, тому можна сказати, що грошей ми не потребували.

На роботу мене відвозить чоловік, а додому добираюсь сама, тому що він звільняється на годину або дві пізніше за мене. Кілька років тому я познайомилась з чудовим таксисом, який тепер мене постійно відвозить додому. Я вже стала не просто його клієнткою, а справжнім другом. Він завжди виручить мене, допоможе, ми все на світі можемо обговорити.

І от місяць тому він повідомив мені, що кохає мене і до того ж давно. Його почуття з’явилися ще тоді, коли я вперше сіла до нього у машину, а весь цей час він мовчав про них, тому що бачив, які у нас хороші стосунки з чоловіком і боявся, що я просто назавжди викреслю його зі свого життя. І тепер я і так повідомила, що скоро не житиму тут.

Ми з чоловіком запланували, що до кінця наступного року переїдемо ближче до дітей, адже у нас мав з’явитися онук, а бачити його лише раз на рік зовсім не хотілося.

Він обіцяв, що ніколи не зробить того, чого я не хочу, але попросив бачитися з ним далі, хоча б як з таксистом. А я і не хотіла йому відмовляти, мені самій було комфортно поруч з ним.

Після цієї звістки я стала сама не своя, постійно хотілось сміятися та радіти. На роботі всі мені компліменти робили, говорили, що помолодшала, й очі у мене блищать! А я не могла повірити, що вони про мене говорять! Звісно, чоловік також помітив мої позитивні зміни й не міг ними натішитися, говорив, що у нас друга молодість почалась.

Попри це, щоразу зустріч з моїм таксистом перетворювалась для мене в агонії серця. Ні, я його не любила. Але не могла змиритися з тим, що він кохає мене так сильно, а я не можу дати йому нічого, окрім свого перебування поруч з ним.

Інколи я й сама дивлюся на нього іншими очима. Можливо, у мені теж зріє симпатія? Не знаю, що це, але незабаром я покину це місто і навряд побачу його ще коли-небудь…

Джерело