Після нашого з чоловіком весілля ми стали жити у його батьків. Звісно, я боялася, що свекруха буде до мене погано ставитись і потикати не вмінням займатись хатніми справами. Іншого вибору житла у нас не було, адже хотілось якнайшвидше назбирати гроші на власну квартиру, тому платити комусь за оренду ми і не думали. Та й батьки підтримали у цьому рішенні, навіть обіцяли частину грошей докласти до покупки.

Знаю багато історій про те, як свекруха чи свекор не приймають невістку і всіма можливими способами псують життя молодим. А до заміжжя я ніколи не жила окремо від батьків, тому готувати їсти, прати, прасувати толком не вміла – у нас цим займалась мама.

Благо, чоловік мене підтримував та хвалив за старання щось приготувати. Та й свекруха далеко не втікла, без усіляких потикань спокійно підказувала як смачніше зробити вечерю та гарніше її подати. За весь час спільного проживання у свій адрес я не почула жодної критики, хоч сама розумію, ще не завжди все було смачно.

Знаєте, не зважаючи на те, що ми з чоловіком вже живемо окремо, але я безмежно вдячна свекрусі за таке ставлення. Адже по суті, саме вона навчила мене бути хорошою та розумною господинею. Всім би таких свекрух як у мене.

А ви як вважаєте, чи мудро вчинила мама чоловіка? І чи хотіли б ви таку свекруху?

Джерело