Спогади про батька у мене не найкращі. Поки усі нормальні діти дивилися на зразкові стосунки між батьками, я кожного вечора слухав чергову сварку. Батько повертався з роботи на підпитку, бо з мужиками вирішили розслабитися, а мамі це не подобалося. От вони й починали сваритися. 

Пам’ятаю, у нас все ж був період миру та злагоди, коли батька закодували. Декілька місяців він тримав себе в руках та не пив. На нього любо було глянути. Робота в руках кипіла, зі мною розмовляв та давав слушні поради, до матері гарно ставився та навіть робив подарунки. Шкода, що цей зразковий тато зник досить скоро (до першої випитої пляшки). Знову почалося те ж саме.

Мало того, що він пи ячив так ще й в додачу почав маму ревнувати, бо якось його приятель зауважив, що у батька дуже гарна жінка. Того ж вечора мама отримала на горіхи тільки через те, що чужий чоловік відмітив її красу. Якось ми пішли на ринок скуплятися перед Різдвом і комусь вистачило клепки пожартувати, що я не схожий на батька. «Гей, Карпо, а що це твій син на вашого сусіда схожий, як дві краплі води!» Людина пожартувала, а мамі того ж вечора діст алося.

Час не стояв на місці. Я підріс, уже ходив у старшу школу, коли тато знову захотів виховати жінку. Та цього разу не вийшло, бо я за матір заступився і добряче його вдарив. Він скаженів, кричав, що я невдячний син. Зібрав речі та покинув нас. Можливо воно й на краще, тепер буде спокійно.

Після його зникнення життя справді стало краще, але й було важко. Грошей не вистачало, щоб хоч чимось допомагати матері я теж почав підробляти. Допомагав старим людям по господарству. Платили не багато, але додавали продуктами. Жили ми бідно, зате нас більше ніхто не ображав.

Після школи я вступив у коледж. Гарно навчався, отримав відмінні рекомендації й влаштувався на престижну фірму. Заробляв я багато, тож згодом купив нам з мамою новий дім у місті. З часом зустрів хорошу дівчину, одружився. Зараз мама допомагає няньчитися з онуком. Ми всі щасливі жити разом.

Правда нещодавно тато вирішив згадати про свою родину. Написав мені у соцмережі, що хоче зустрітися, поговорити по-чоловічому. Я поки у роздумах. Не певний, чи потрібно йому давати другий шанс.

Джерело