Мені 34 роки. 9 років тому зустрівся з дружиною, покохав її, через рік весілля, двоє синів народилися – 4 та 2 роки.

В них душі не чаю. Все відкинув заради сім’ї, нічого не маю. До пори до часу заробляв великі гроші, купив двокімнатну квартиру біля метро, ​​шикарно начебто все, але теща стала нас розводити, нашіптувати дружині. Вона теж розлучена.

Дружина постійно вороже налаштована, в претензіях, що її заїв побут і що я не відпускаю її до подруг.

Потім почали справу проти мене, стали вимагати квартиру, я зробив шлюбний договір, що квартира тепер дружини, не замислюючись.

Півроку тому дружина за спиною перевела на себе квартиру та сказала, що вона тепер її і це заради дітей. Я вибачив, але перед Новим роком без причини вона з дітьми поїхала до тещі, перед цим подавши на розлучення і сказала, щоб я пішов.

Я її люблю, брехати не буду. Вона як ведена теличка, слухає тещу, а в тієї одне в голові – забрати все у всіх, хоче знайти чоловіка, щоб відібрати у нього квартиру, як зробила її подруга.

Теща налаштовує дружину і постійно переконує її через ворожок, астрологів, що я їй не потрібен. Я не знаю що робити.

Так, гордість є, але сини, як вони будуть без мене? З вітчимом або постійними новими чоловіками в будинку, з недільним татом особливо не повихуєш.

Претензія до мене, що мало заробляю. Це правда. Зі статтею (штраф) не беруть на нормальну роботу, на місяць маю 30 тисяч, раніше було вп’ятеро більше. Якщо чесно, для мене сім’я найдорожче в житті. Не знаю, як пережити і що робити.