Ще в грудні донька нас попередила, що хлопець зробив їй пропозицію і на Різдво прийде до нас з своїми батьками. Анна разом з нареченим вчилися в університеті, хлопець хороший, я бачила його кілька разів.

Відколи я почула новину, що донька заміж виходить, спокою я вже не мала. То вдома якийсь мінімальний ремонт намагалася зробити, то скуповувала перед святами продукти, бо ж треба гідно старостів прийняти.

На Різдво до нас прийшли старости. Майбутні свати мені сподобалися, начебто люди хороші. Я настільки була зайнята приготуванням столу, що зовсім не помітила зміни в поведінці чоловіка.

З батьками нареченого ми добре посиділи і домовилися, що весілля будемо робити у вересні, коли продукти будуть дешевшими, та й зал, який ми хочемо, до осені зайнятий. Молоді захотіли шикарне весілля, ми погодилися на це.

Але мій чоловік чомусь наполягав на тому, що не варто так довго тягнути. Мовляв, відразу по Великодню можна гуляти весілля. То ж питання з датою поки зависло.

Чому чоловік так поспішав, я зрозуміла коли гості пішли. Я прибирала з столу, чоловік попросив мене присісти, сказав, що нам треба поговорити. А потім сказав мені, що у нього давно є інша жінка. Він їй пообіцяв, що залишить сім’ю, коли донька вийде заміж. А тепер його Лариса чекає дитину, тому процес треба прискорити. Я мовчала, бо від несподіванки не знала, що сказати.

Коли я виходила заміж, Ярослав був бізнесменом, а я вчорашня студентка, якраз закінчила університет. Через рік у нас народилася донька. Я сиділа в декреті, а Ярослав продовжував налагоджувати бізнес. У ті складні часи наша молода сім’я жила, як на гойдалці: то все дуже добре в матеріальному плані, то все дуже погано.

Коли з грошима проблем не було, Ярослав любив пожити «на повну», я здогадувалася, що до всього цього додавалися, швидше за все, і інші жінки. Тим більше, непрямих доказів було достатньо.

Але я любила чоловіка, тому і мирилася з усім. Мені не хотілося залишатися одній, адже дитині потрібен батько, та й на роботу я так і не вийшла офіційно після декрету, займалася лише шиттям на замовлення на дому. Коли дочка підросла, у нас все більш-менш стабілізувалося.

Але сам чоловік, який звик уже до вільного життя, кращим не став, у нього було якесь своє окреме, нікому невідоме життя. Щоб зберегти сім’ю, я намагалася не помічати цього усього. Я думала, що з часом чоловік зміниться, адже ми вже теж не юні – мені 43 роки, чоловікові 48.

І тут такий сюрприз – у чоловіка є інша, і у них незабаром буде спільна дитина. Тримати чоловіка немає змісту, він уже все вирішив. Мені пообіцяв залишити будинок, доньці він подарує на весілля квартиру.

Тепер я розумію, що залишуся в цьому будинку зовсім одна. Навіть вставати вранці не буде для чого, готувати не буде для кого, що ж я робитиму… Як жити так?

В певній мірі я сама винна, адже я бачила, що щось не так, але чекала… У нас з чоловіком давно нічого спільного, ми нікуди не ходили разом, жили по різних кімнатах.

Я відчуваю себе абсолютно нікому не потрібною, адже донька коли вийде заміж, їй теж буде не до мене. Розумію, що тепер нарешті настав час мені починати працювати. Мені потрібно почати нове життя, я планую відкрити свою майстерню з шиття одягу, але що з цього вийде – не знаю.

Доньці ми домовилися поки нічого не говорити, щоб не псувати їй свято. А мені як з цим усім жити? Як робити вигляд, що нічого не сталося. І головне, як налаштувати себе на позитив у всій цій ситуації, адже у мене зовсім опустилися руки.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Джерело