Мені 42 роки, а вийшла заміж я в 20 років. Ми з чоловіком разом пережили непрості 90-ті, піднімалися з убогості. Мені від бабусі дістався будинок, який з певних причин я оформила на чоловіка. Я виросла в цьому будинку і стала там жити після заміжжя. Прожили ми 20 років, є син дорослий і тут я дізнаюся, що у мого чоловіка є інша. Я випадково прочитала його повідомлення. Зв’язок їхній на той момент вже тривав три роки.

Він налаштував сина проти мене, як тільки я подала на розділ майна. Через суд я виграла половину свого ж будинку. Я не знаю, як я все витримала! У підсумку, я розлучилася два роки тому. Мама, щоб мене трохи підтримати, запропонувала приїхати до неї в Італію. Він створив всі умови, щоб я поїхала до своєї матері.

Моя мама в Італії на заробітках вже більше 15 років. Багато зароблених нею грошей ми вклали в будинок, половина якого тепер належить моєму колишньому чоловікові. Я вхопилася за мамину пропозицію, практично втекла до неї, бо було дуже важко. Багато років я пропрацювала медичною сестрою, тому з такими навиками швидко знайшла роботу в Італії. Зараз я доглядаю літнього 90-річного італійця.

Спочатку я думала, що побуду там кілька тижнів, відпочину, а потім знову повернуся до звичного життя. Але в Римі мені випадково підвернулася робота, часу для роздумів не було і я вирішила залишитися. Про свій крок я зовсім не шкодую, адже я і забулася, і грошей трохи заробила.

Минуло 2 роки після розлучення. Він зійшовся з тою іншою жінкою. Моя двоюрідна сестра казала, що бачила їх перед Новим роком разом, і він виглядав щасливим.

Не знаю чому, але цього року я вирішила приїхати на Різдво додому. До мене в гості прийшли мої родичі, усі почали мене хвалити, що я молодець, гідно справилася з викликом, що в мене все ще буде добре. А мені так прикро, адже всі вони прийшли сім’ями, а я тепер самотня. Син вчиться в столичному університеті і вже від тепер попереджає, що повертатися не думає, планує своє життя будувати у великому місті.

Як виявилося, я не знала, з ким жила ці 20 років. Я поміняла все у своєму житті, аж до країни проживання, але спокій так і не отримала. Чому мені так нестерпно, чому мене ця ситуація ніяк не відпустить, який урок я повинна отримати з цього? Після свят, в кінці січня я повертаюся в Італію. Буду працювати і заробляти гроші. Але я зовсім не так уявляла собі своє життя.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Джерело