«Головне, щоб тебе любили, а решта — не важливо», — говорила моя матуся з того часу, як стала вважати, що я вже доросла для таких розмов.

Я ніколи не погоджувалася з нею, адже навіщо тоді ми взагалі живемо? Заради любові! І тільки. Кохання у всьому: у сім’ї, у дітках, у людях, природі тощо.

Так я й мешкала. Металася від одних стосунків до інших, і любила швидше я, ніж любили мене. Я підлаштовувалась, прощала, поступалася, адже я люблю, а як інакше?

В результаті об мене витирали ноги, дозволяли ображати мене, кинути в мене брудним слівцем, а іноді й вдарити. “Що ж, потерплю, переживу”, – думала я, а хоча я зовсім не думала ні про що, крім своєї половинки.

Останні стосунки тривали понад 3 роки. Я до останнього боролася за кохання, за своєрідне кохання: скандали, крики, образи, розставання.

Одного разу зрозуміла для себе, що втомилася, що моє кохання нікому не потрібне, і при першій нагоді я вирішила піти.

Пішла зненацька для себе до свого співробітника, якого я практично не помічала раніше. Я йому дуже подобалася, і вирішила, що поживу для себе. Відчую хоч як це, коли ти треба, тебе люблять.

І зустрічалися ми мало, всього 2 місяці, і вирішили жити разом. Що я відчувала до нього? Симпатію, міцні дружні стосунки, довіру і все в цьому роді.

Я, звичайно, говорила йому, що люблю, але насправді розуміла, що любов у моєму серці є, але до іншої людини – до тієї, від якої я пішла. Відколи ми розійшлися, змінилося мало: він мене не любить, я його люблю. Прям як у пісні.

Що в мене з іншим героєм цієї сумної історії? Я виходжу заміж. Він запропонував – я погодилася. “Нерозумна”, – подумаєте ви.

Може, зате я впевнена, що кохана, і буду вкутана турботою все життя. А я натомість зроблю все, щоб він був щасливий. Тільки коли розміняла 3 десяток, зрозуміла: головне, щоб тебе любили. Він не чає в мені душі, робить для мене все, і готовий знищити будь-кого, хто мене скривдить.

Про те, що я маю почуття до іншого, він знає. Я чесно і щиро йому про це розповіла і навіть була готова піти, щоб не мучити. Він сказав, що не відпустить, і рано чи пізно я розтану.

Знаєте, я щаслива. У моєму житті все складається так, як я цього хотіла. Все правильно, все за взаємністю. І немає закидів, немає лайки, немає скандалів. Я впевнена у завтрашньому дні, я рада, що поряд зі мною ця людина.

Про цю ситуацію можу розповісти лише одній подрузі, яка мене розуміє, бо в її житті все так само склалося. На носі весілля, я цьому рада, але знаю, що за день до весілля плакатиму, як ненормальна.

І не від сумнівів, а від щастя. Знаю, у мене буде чудове майбутнє з ним. І це головне. «А кохання?» – Запитайте ви. Моє кохання прокинеться…