Моя двоюрідна сестра Неля живе давно у Карпатах, за Ужгородом. Давно запрошувала приїхати до неї на зимові свята, та ми з чоловіком зазвичай беремо відпустку влітку, тому не виходило. А от цього року склалося, обоє вирішили хоч раз у житті відвочити саме на новорічні свята. Якраз зателефонувала Неля, запросила. Вона запрошувала нас приїхати до неї у гості.

– Відмову не приймаю, я ж знаю, що ви у відпустках, – впевнено сказала сестра, і ми домовилися, що поживемо у неї 2 тижні.

Неля і її сім’я зустріли нас добре. Їхня квартира розташована у гарному районі містечка, навкруки гори, поруч парк. І спочатку все було чудово, доки не почалися дива.

Звичайно, як гість я відчувала себе зобов’язаною допомагати господарям по дому. Але раптом я усвідомила, що роблю занадто багато. Вранці я готувала сніданок і мила посуд. Причому треба було стежити, щоб господарі не з’їли нашої їжі (їхні продукти ми їсти не могли, а вони наші — так). Потім обід на всіх готувала і знову посуд перемити. Увечері, відповідно, те саме. І між цим усім – прогулянки, купання у чанах.

Якось ніяково висловлювати невдоволення в гостях, адже ми жили безкоштовно, але ніхто з сім’ї Нелі жодного разу не пропонував допомоги. А сама сестра приділила нам увагу лише у день приїзду. За всю відпустку ми навіть до ладу не поговорили! Так, щоб сісти удвох, чаю чи кави випити спокійно, згадати дитинство і молодість, поговорити, хто чим живе сьогодні.

У результаті я залишилися вкрай незадоволена відпусткою. Перед тим як виїхати, розпитала людей на вулиці розцінки на орендоване житло в цьому місті. Потім відрахувала гроші та поклала на тумбочку у нашій кімнаті.

Коли ми вже були 8 січня в дорозі, я зателефонувала Нелі, подякувала за все і розповіла про гроші. Та почала опиратися і запевняти, що все поверне. Але я відповіла, що це не обговорюється.

Все ж таки ми поспілкувалися. Щоправда, телефоном і в різних містах, але це допомогло нам більше зрозуміти одне одну. Ми згадували дитинство, говорили про теперішнє і дійшли висновку, що нам усім дуже не вистачає уваги та турботи.

Однак я не змінила своєї думки про цю подорож. Довгоочікувана відпустка не вдалася. Я лише шкодую, що не пішла на початковий план, краще б ми оселилися у готелі. Це було б і дешевше, і спокійніше, я б дійсно відпочила, а не прислужувалася. Буде урок у майбутнє. Зараз до нас з чоловіком приїхали діти і онуки, я щаслива. Всім добра у новому році!

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.

Джерело