У мене є єдина дочка, Марта. Вона була довгоочікуваною і улюбленою дитиною, звичайно, ми з чоловіком старалися з усіх сил щоб дати їй все найкраще, та й вона завжди була доброю дитиною, не зловживала нашою любов’ю.

Оскільки у нас із чоловіком немає вищої освіти, нам завжди хотілося дати дочці гідну освіту. Ми зібрали всі заощадження і віддали їх на навчання в одному з найкращих університетів столиці. Вона завжди хотіла там навчатись.

Але ми зіткнулися з іншою проблемою. Наша дочка дуже змінилася. Надивившись на багатеньких студентів, вона тепер також хоче, щоб ми її утримували.

Дорікає чому ми не можемо дати їй квартиру, машину, дорогі речі. Іноді навіть каже, що кине навчання там, бо їй соромно, що вона живе в гуртожитку і приїжджає не на власній машині.

Ми думали, що дочка все це несерйозно говорить, але в цьому році Марта приїхала додому на зимові свята і сказала, що хоче, щоб ми їй купили або квартиру в столиці або авто.

Звичайно, таких грошей у нас немає, але донька все придумала – вона хоче, щоб ми продали наш заміський будинок, що дістався нам у спадок від свекрів. Дім там не дуже, а от місце чудове. Покупці хоч вже готові викласти за нього кругленьку суму.

Але продавати будинок ми не хочемо, це ми завжди встигнемо зробити. Марта лише на четвертому курсі, до закінчення навчання у неї плани ще можуть змінитися.

Зрештою університет — це місце для отримання знань, щоб потім заробляти ними гроші, а не випендрюватися, хто крутіший. Це ми Марті спробували пояснити, але вона і чути нічого не хоче, образилася, каже, що кине навчання.

Продавати дім нам не хочеться, але і кидати навчання також не варіант. Знаючи характер доньки ми не сумніваємося, що вона може так зробити.

Я вже майже погодилася з донькою, але будинок – власність чоловіка, а він проти. Сказав, що нехай Марта спочатку закінчить навчання, а там подивимося.

Я між ними двома, що робити, кого слухати – не знаю.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Джерело