Я заміжня 5 років, є дитина у мене, якій зараз 3 роки. Живемо ми, здавалося б, нормально. Але якогось щирого кохання до свого чоловіка я не відчуваю. Мені набагато ближчий та дорожчий мій синочок, з яким я проводжу майже весь свій час вдома. Чоловік же постійно зайнятий роботою, своїми родичами, зустрічами з друзями, комп’ютерними іграми і іншим життям, яке подобається саме йому.

Якщо колись ми були один в одного закохані, то зараз вже живемо радше через комфорт та звичку один до одного. Чоловіка влаштовує те, що я тягну на собі весь побут і дбаю про сина. А мені він потрібен для того, щоб у дитини була повноцінна сім’я, і ​​щоб приносив в будинок гроші. До того ж свого житла у мене поки немає, і ми живемо в квартирі, яка оформлена лише на мого чоловіка. Більше мені йти особливо нікуди, мені таке життя поки підходить, бо вибору особливого немає.

Я вже давно звикла до того, що чоловік охолов до мене зовсім. Подруги радили знайти собі іншого, але я відразу відмовлялася, сподіваючись зберегти нашу міцну сім’ю. Раніше у мене були різні думки на рахунок того, що чоловік мені зраджує, у нього є інша, але я потайки переглянула його листування в комп’ютері і телефоні, і нічого дивного і незрозумілого я там не знайшла.

А недавно я стала помічати, що моєму чоловікові став надзвонювати незнайомий номер, який він при мені скидав, пояснюючи тим, що це хтось незрозумілий до нього телефонує з банком і говорить йому про якісь рахунки постійно, про які він і знати нічого не знає, і що він не хоче втрачати час на прослуховування реклами і незрозумілих та непотрібних йому речей. Коли благовірний забув телефон біля мене і пішов в душ, я скористалася вигідним моментом і вирішила зателефонувати на той номер.

Мені відповіла дівчина, яка здивувалася тому, що з номера телефону її «хлопця» їй дзвонить якась жінка. Запитала, чи не є я йому сестрою. Я, будучи зовсім в здивованому стані, відповіла їй, що я дружина її «молодого хлопця» і є матір’ю його дитини, після чого голос дівчини перейшов в неймовірно здивований писк, і вона поклала телефон. Коли чоловік повернувся з ванни, то я все ще стояла з його телефоном в руці.

Він почав мене розпитувати про те, що сталося, і навіщо я брала його мобільний. Коли я розповіла, що насправді відбулося, став підвищувати голос, говорив, що не знайомий з цією дівчиною, і що вона помилилася номером, зателефонувавши йому. Коли я сказала, що вона знає його ім’я, і ​​показала йому мінімум 5 пропущених викликів від неї, то почав мене звинувачувати в тому, що я лізу не в свою справу, і просто шукаю привід зруйнувати нашу сім’ю. Зробив мене у всьому винною, і пішов кудись з дому, він цілу ніч до нас не повертався.

Мені, в принципі, все одно на його романи, аби допоміг мені виростити нашого сина, і забезпечував нас так як потрібно батькові та чоловікові хорошому. Але навіщо ж мені говорити неправду? Мені здається, інша людина на його місці визнала б свою помилку та зраду, і спробувала б щось сказати, щоб загладити свою провину, а мій благовірний лише виставив мене винною у всіх своїх гріхах. Не знаю, як тепер вчинити, адже він швидше за все не захоче миритися зі мною першим.

А я хочу жити так, як раніше, адже давно не кохаю його, просто хочу жити таким життям, як раніше, адже кохати він мене все одно не буде, то нехай забезпечує життя дитини і моє, а не лише чужу жінку.

Фото ілюстративне – pixabay.