Моя свекруха 3божевол1ла. Продала свій будинок у селі та перед Новим роком приїхала жити до нас. Я навіть не уявляю, скільки ми з нею витримаєм0. Характер у неї дуже не простий

 

Свекруха приїжджала не часто, лише по телефону нас діставала. Нещодавно Антоніну Григорівну змусили піти з роботи, адже вона була на пенсії, а треба місце молоді звільняти. Клуб закрили, усі її подружки розбіглися.

Свекрусі стало дуже самотньо. І от вона до нас зателефонувала і заявила, що збирається приїхати. Я ж то думала, що вона тільки у гості завітає. Чоловік мій, коли побачив валізи, дуже здивувався. Вона ж і йому нічого не сказала.

Антоніна Григорівна відверто усміхнулась і повідомила нам, що зібралася у нас жити завжди.

– Як це «завжди»? – запитали ми з чоловіком в один голос.

– Отак-то, діточки! Назавжди… Свій будинок я продала. У село навідуватися буду тільки на цвинтар до батька Юрчика. А народиться малеча, буду вам допомагати. Тож навіть у декрет тобі, Уляно, іти не треба! – весело заявила нам мама чоловіка.

Я ледь не заплакала у ту мить. Чоловік теж не знав, що сказати і як відреагувати. Ми точно не чекали такого повороту подій!

Ми намагалися пояснити свекрусі, що це дурна ідея з переїздом. А вона лише щасливо посміхалася та кивала головою у відповідь.

Уже третій тиждень ми живемо разом з Антоніною Григорівною. Будинок вона свій продала, тому його вже не повернеш. А жити з нею в одному домі – справжнісіньке пекло. Я навіть не знаю, що нам робити. Можливо, хтось був у такій ситуації? Що ви робили?

Джерело

 

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩