З Петром ми розлучилися, коли діти створили свої сім’ї. Ми обоє розуміли, що це правильне рішення. Нарешті в мене з’явився час на себе, оскільки до того я тільки те й робила, що догоджала чоловіку. І ось одного дня мені в голову прийшла геніальна ідея, продати квартиру і розділити гроші між дітьми
З Петром ми розлучилися, коли діти створили свої сім’ї. Ми обоє розуміли, що це правильне рішення. Нарешті в мене з’явився час на себе, оскільки до того я тільки те й робила, що догоджала чоловіку. І ось одного дня мені в голову прийшла геніальна ідея, продати квартиру і розділити гроші між дітьми.
Дачу свою я купила ще 15 років тому, коли я ще мала сім’ю, чоловіка. Але минали роки, діти виросли, поїхали вчитися, потім завели свої сім’ї, стали жити окремо. Коли дітей не стало в домі, ми зрозуміли з чоловіком, що більше нічого нас не пов’язує разом, просто стали чужими людьми, які виконали свій обов’язок продовження роду і тепер можна розлучитися.
Словом, на рубежі 55 років я залишилася сама. І чесно скажу, зовсім не журюся. Нарешті я маю час на те, щоб займатися собою, своїми хобі, а не вічно бігати біля чоловіка. Так от, основний час я проводжу на дачі, займаюся городом, садом, навіть курочок завела.
Восени планую продати квартиру та розділити гроші між дітьми, сама вже на постійній основі житиму на дачі. Оскільки мій будинок знаходиться під лісом, сусідів у мене взагалі не було. Просто порожні ділянки та одна всього із будинком. Мало хто хотів купувати землю собі та будинок поряд із лісом. По-перше, важко обробляти таку землю, по-друге постійно комарі, та й нормального сонця немає для дозрівання врожаю.
Мені ж моя земля завжди була до вподоби, та й я знайшла рішення, щоб нормально вирощувати овочі в таких умовах. Але сьогодні не про те. Пів року тому у мене з’явилася сусідка, жінка мого віку, звати Ніна. Ніна теж переїхала з міста, залишила квартиру своєму синові, щоб там жив із дружиною, а сама купила собі дачу. Якось ми з нею одразу потоваришували, стали ходити в гості.
Ніна виявилася не тільки приємною жінкою, а ще й чудовою господинею. Саме вона розповіла мені про деякі секрети господарювання. Ну а три місяці тому син Ніни привіз невістку до матері. Сказав, що сам зібрався на заробітки, дружину із собою брати не хоче. Мовляв, не витримає. Одну залишати її в квартирі було б безглуздо, та й навіщо. Краще квартиру здати квартирантам, а дружина нехай із матір’ю поживе.
Мало того, що у Ніні будинок невеликий дачний, буквально дві кімнати і кухня, так ще й з невісткою вони в дуже поганих стосунках. Маруся ця дуже “язиката” жінка, не знає меж у спілкуванні з дорослими людьми, та й влазить у справи, які їй зовсім не потрібні.
Як Ніна не намагалася вмовити сина взяти із собою дружину, ні в яку. А невістка, мабуть, щаслива. Тепер Ніна майже кожен день приходить до мене в гості, щоб побути подалі від невістки, на яку дивитися не може. А я не розумію такого сина, який на старості років мотає матері нерви та вплутує в неприємні ситуації.
Що б ви зробили на місці моєї сусідки Ніни?
Фото ілюстративне