Вінчання завжди було і буде не просто традицією, а чимось набагато більшим. Наречені, які погоджуються стати парою та хочуть повідомити про це перед Богом, повинні все життя жити у любові та зберігати вірність один одному. Зазвичай, вінчання проводять після офіційної реєстрації шлюбу.

Перед тим, як повінчатися, обоє молодят мають переконатися, що вони готові до такого серйозного кроку і вірять у те, що він допоможе їм у побудові щасливого шлюбу та продовження роду. Ці люди мають бути хрещені у православній церкві.

За три дні до вінчання пара має відвідати сповідь та причасть, щоб повністю духовно очиститися перед важливим кроком. Батьки та молоді перед вінчанням мають приготувати ікони Божої Матері та Спасителя, вінчальні свічки, обручки та рушник, який буде їм стелитися під ноги.

Обираючи церкву для вінчання молодята повинні керуватися внутрішніми відчуттями. Найкраще обирати ту, яку вони часто відвідують, або ту, у якій щасливо обвінчалися їхні батьки.

Молодята самі можуть обирати, чи хочуть вони розділити мить вінчання лише з кількома свідками, чи з великою кількістю гостей. Проте варто враховувати, що запрошені свідки повинні бути близькими людьми для наречених, адже саме вони триматимуть над ними корони й будуть допомагати їм протягом всього спільного життя.

Заручини повинні відбутися також перед Божим обличчям. У цей момент пара скріплює свої стосунки обіцянками та вступає у життя чистими. Коли священник благословляє молодих, то на третій раз він дає двом свічки. Після чого молодятам вручаються обручки на таці й лише тоді вони їх одягають собі, схиляючи голови перед Богом.

Далі вінчання відбувається у середній залі, де повинно прозвучати три молитви та священник має оголосити святу хвилину вінчання, чи цей шлюбний союз скріпиться.

Обираючи день для вінчання молодятам краще порадитися зі священником. Рекомендується пропустити такі дні: будь-які дні посту, вівторок, четвер та суботу. Проте можуть бути інші обставини, за яких священник попросить перенести день вінчання.

Джерело