Одружені 8 років, є двоє дітей. Мене багато дратує в чоловікові, але найбільше його егоїзм і дотримання сумнівних традицій.

Він вважає, що чоловік і дружина обов’язково мають спати в одній спальні, ще й під однією ковдрою! А інакше, яка це сім’я?

Але чоловік хропе, повертається уві сні, я не можу повноцінно відпочити, але він не може цього зрозуміти. Я цілий день стомлена, дратуюсь на всіх, бо хронічно не висипаюся.

Але коли сказала чоловікові, що спатиму окремо, він відразу ж запідозрив мене в зраді. Так і сказав: “у тебе вже хтось є, так і скажи прямо”.

Мене, м’яко кажучи, здивував його аргумент, що наші дідусі та бабусі спали в одному ліжку, тому й шлюби були міцними, не було розлучень.

Привів у приклад своїх батьків. Але ж вони жили в однокімнатній квартирі! Які тут окремі спальні місця? Та й дідусі з бабусями тулилися в одній хаті з дітьми.

У них у всіх просто іншого виходу не було, на відміну від нас із трикімнатною квартирою. То чому я не маю права на комфортний сон?

Подруга радить запросити когось із родичів, який також голосно хропе, і покласти у кімнаті чоловіка, нехай послухає, як це спати під таку «музику».

Але в нас таких немає, та й толку, якщо чоловік засинає, щойно голова торкнеться подушки. Не дивуюся, що люди можуть розлучитися через такі, здавалося б, дрібниці, як гучне хропіння чоловіка. Я вже на межі.