Коли я виходила заміж, син чоловіка від першого шлюбу не так часто був у нашому житті. Потім, коли народилася наша спільна дитина, колишня дружина почала випихати свого сина до нас частіше, щоб тато не втрачав зв’язку зі своїм старшим і не приділяв йому менше часу, ніж новонародженому.

Я це все зрозуміла та прийняла. Вирішила, що дитина ні в чому не винна, і нехай спілкуються, тим більше її візити плавно перейшли в життя у нашій квартирі на постійній основі. Але сама я не хочу налагоджувати з цією дитиною ідеальний контакт.

Мало того, що він дуже схожий на свою матір, звички ті ж. Так він говорить про неї багато в моїй присутності, я зазвичай самоусуваюсь, коли виникає якийсь спільний захід, чемно відмовляюся від спільного проведення часу, перегляду фільмів та інше.

Ну не хочу я витрачати на нього час і сили, вислуховувати, як багато п’ятірок він отримав, як смачно готує його мама, і що вона виграла якийсь там приз за найкращу статтю у районній газеті. Мене все це жахливо втомлює, мені не потрібна ця інформація.

Чоловік дуже ображається, що я не спілкуюся з його сином належним чином, не розмовляю з ним, відмовляюся дивитися мультики в його присутності, поводжуся відсторонено, і що це помітно збоку.

Каже, що хоч би спробувала приховати своє небажання спілкуватися. Чоловік ображається і боїться, що його син теж ображається і почувається непотрібним у нашому домі.

Але ж зі мною теж не обговорювався факт проживання дитини у нас, чому зараз мені нав’язується це спілкування? Я не була проти проживання, але я не згодна, що повинна примусово спілкуватися, я сприймаю це як обмеження своєї свободи і порушення комфорту.

Я хочу поводитися у своєму будинку природно, не хочу видавлювати з себе посмішку і вдавати що маю інтерес, якого немає, не хочу дурити. Я не лізу в їхні стосунки і не вчу жити, не скаржусь і не пред’являю претензій, пов’язаних із проживанням сина чоловіка в нас. Чому тоді не можна і мене просто залишити у спокої?

Не щастить мені із подругами. Ще у школі найкраща подруга почала дружити одночасно з двома дівчинками, розповідаючи кожній з них те, про що ми з нею говорили. Я перестала з

Я зустрічалася з хлопцем 9 місяців, хоча це сильно сказано. З цих 9 місяців не було жодного нормального дня, ми вічно сварилися, я ображалася, але він приходив назад, а я

У нашому дворі чимало дітей-дошкільнят. Галасливі, дикі, в загальному – звичайні діти. Але сьогодні вони расшумілись сильніше звичайного. Спіймали кота і давай його тискати, тягати і трясти, не даючи на