Мені 23 роки, народився і виріс я у найпростішій сім’ї. У моєму дитинстві у нашої сім’ї були проблеми з фінансами і ніколи не було вільних грошей на кишенькові витрати та інше і тому у шкільні роки у мене не було серйозних стосунків із дівчатами, сам я спочатку не заробляв, а те що заробляв на підробках витрачав на елементарні речі (одяг, шкільне приладдя).

І ось навчався я в школі і думав, гаразд ось в університеті точно знайду собі дівчину!

Я вступив на бюджет (контракт моя сім’я б не потягнула) вчився і працював, були якісь стосунки з дівчатами, але нічого серйозного. Якоїсь миті я подумав, що в мене навіть житла немає, куди я приведу дівчину? А як дитина буде?

Що ж тоді, де жити? Навчаючись 4 роки (бакалавр) і працюючи на роботі (будівництво) я зумів заробити на квартиру (трохи довелося зайняти). І я подумав: «ну ось, так краще!

Зараз розрахуюсь з невеликим боргом, стану фінансово незалежним і ось тоді вже точно шукатиму і знайду ispovedi.com собі дівчину, з якою буду щасливий». Вступив на магістратуру (ще 2 роки навчання), знову ж таки на бюджет (це було дуже складно) за перші півроку навчання я розплатився з боргами.

Продовжував працювати і вчитися і випадково познайомився з дівчиною, з якою потім почав зустрічатися, вона була з іншого міста і молодша за мене, у нас нічого не вийшло.

Весь цей час я працював не за фахом своєї освіти, а ким доведеться. На 6 курсі, мені запропонували хорошу посаду з моєї спеціальності, з перспективами кар’єрного зростання, я про таку міг тільки мріяти!

Мої праці у навчанні окупилися (я був найкращим у потоці, конференції, експедиції, червоний диплом, та інше, інше). Я звільнився з роботи, на якій працював і почав чекати, поки звільниться місце для того, щоб я влаштувався на посаду.

Чекав я три місяці і жив на зароблені гроші до цього, квартира була, тож витрати були невеликі. І я думав, що зараз не варто заводити стосунків, я поки що безробітний, та й дуже болісне розставання з тією дівчинкою теж давало про себе знати.

Минув час, мене дійсно прийняли на цю роботу на тій посаді, яку й обіцяли, в сім’ї мною пишаються (бо я досяг усього сам). І ось я сиджу і думаю: “Ну що, давай шукати дівчину?”.

І сам собі вигадую нову межу, після якої я обов’язково знайду собі пару, я подумав, ось захистю диплом і тоді вже точно. Я сам себе спіймав на думці, за весь цей час у мене так і не було серйозних стосунків (адже цього я дуже хотів).

Я завжди вигадував відмовки і, схоже, продовжую це робити і зараз. Я не чекаю того, що хтось із вас вирішить мої проблеми, але думку з боку почути хотілося б, якою б вона не була.