Я з чоловіком та нашими двома дітьми живемо в іншій країні, країні чоловіка. Я не була вдома в Україні півтора роки.

І тут дізналася, що зараз і взимку ми не їдемо. Чоловік каже, що поїдемо разом наступного літа. Як так?

У мене там батьки, там бабусі, дідусі, друзі, там мій дім, і я дуже хочу поїхати хоч на кілька днів додому. І про подорож мріють мої діти, вони дуже люблять приїжджати до України.

Тут мені дуже важко саме морально, ніяк не можу звикнути до цих людей та їхнього менталітету.

Раніше я з дітьми їздила додому стабільно щороку, але як тільки ми їхали з чоловіком, починалися проблеми. Був тотальний контроль де і з ким я. Так само і востаннє півтора роки тому. Йому постійно здається, що я до когось повинна обов’язково їхати з чоловічої статі.

У мене дітям 6 та 4 роки. І в мене нікого, звісно, ​​і бути не може. Тим більше, живучи в іншій країні. Коротше кажучи, якась маячня!

Спочатку він обіцяв, що поїдемо все взимку (минулого року), потім ми не поїхали і він обіцяв поїхати цього літа, і знову годує тим, що поїдемо всі разом точно наступного літа, бо взимку у нього робота, а у старшого школа.

Як бути та що робити? Я дуже хочу додому! Тут я не працюю, займаюся лише дітьми, з ними я всі 24 години, залишити нема кому.

Втомилася від усього, утомилася від родичів чоловіка, від цих людей. Мої батьки до мене не можуть приїхати. Як бути в такій ситуації і як поводитися?