Зібралися всі діти. Двоє вже одружені, то ж приїхали з сім‘ями. Аня примчала з інституту. Всі дуже раді і задоволені. Купили батькам подарунки. То ж таке щастя! Сьогодні двадцять п’ять років, як вони одружилися. Срібне весілля! До нього доживають разом далеко не всі, хто одружилися. В наш час це взагалі рідкість. Статистика розлучень дуже висока.

Від того що батьки разом живуть, в дітей аж груди розпирає від гордості. Вони щиро радіють. Ще один подарунок вони зробили один на всіх. Батьки, навіть, не підозрювали, що вони всі приїдуть. Не думали й святкувати. Але сини і дочка вирішили по-іншому. Зустрілися всі разом і обговорили цей важливий день. Знають всі прекрасно, як батьки про них дбали і на собі завжди економили, лиш би діточкам було добре та мали щасливе дитинство. А тепер вони захотіли своїм найріднішим зробити справжнє, родинне свято. Так, як сестра ще не заміжня і має більше вільного часу, зайнялася святковими справами. Дізналася в ресторані вартість такого свята і замовила залу. Гроші зібрали між собою і зробили батькам надзвичайний сюрприз.

Першими приїхали Аня та Ігор з сім’єю. Подарували подарунки і чекають з нетерпінням на Максима. Нарешті під‘їхав брат білим бусом, в брата та сестри аж очі з радості загорілися. Вийшов брат і став запрошувати всіх до автомобіля. Батьки не розуміють що коїться. Тоді Аня пояснила, що вони всі їдуть святкувати їхній шлюб в ресторан. Спантеличені батьки пішли вдягатися в найкращий свій одяг.

Приїхали до ресторану, де на них вже чекали і привітно запросили до накритого столу. Такої несподіванки батьки не очікували. Діти добре постаралися, довели матір з батьком до радісних сліз. Вони думали двоє посидіти в кухні, згадати як познайомилися та одружувалися. А тут така шикарна вечірка!

Свято, справді, вдалося! Були всі самі найрідніші і найдорожчі. Тішила батьків дружність їхніх дітей. Вони так багато позгадували. Діти пригадали море моментів, про які батьки забули, були й невідомі. Вперше сьогодні озвучені. Наговорилася та насміялися від душі. Також танцювали та веселилися і фотографувалися, щоб зробити цей прекрасний момент їхньої родини історичним.

Батьки танцювали свій танець, точно під ту пісню, що на весіллі був в них першим. Як то приємно, що діти впитували в себе розповіді, які про себе розповідали мама з татом. Аж в душі від щастя щось робилось, від їхньої уваги. Очі блищали радістю, а серця були наповнені любов’ю та вдячністю, до тих, що леліяли та виносили на своїх руках. До тих, яким готові були прихилити небо. Танцювали і говорили про особисте, виявляється життя їхнє складається з багатьох щасливих моментів та днів. Хоч не просто було, дітей народили і потрібно було про них дбати та ставити на ноги. Думали про їхнє майбутнє, але прожили дружно і щасливо. Та й дітей зуміли навчити. І передали зі своїх душ ту любов та дружність.

Організоване їм свято стало підтвердженням. Пишались своїми нащадками, тішилися, бо не даремно ті роки прожили. Виростили хороших людей.

Галина Мазурик, “Срібне весілля”

Джерело