Материнська моя історія напевно багатьом знайома, хто шкодує, що виховав своє дитя якось не правильно – можливо хтось теж був у такій же ситуації, тому просимо з чоловіком поради – як бути нам зараз? Якщо розповісти все спочатку, то ми із чоловіком дійсно дозволяли своєму синові дуже багато ще змалечку, він у нас один і дуже довгоочікуваний, вже й не сподівалися, що у нас будуть в сім’ї свої власні діти.

Просто сталося диво, і я в один прекрасний день зрозуміла, що я чекаю дитину, хоча фахівці вже руками розводили. Ось як такому прекрасному ангелочкові можна щось забороняти.

Так, сину багато було дозволено. Нам завжди робили зауваження – і в дитячому садку, і в школі, що ми свого синочка ростимо справжнім егоїстом, що він всіх своїх однолітків вважає нижче себе і без поваги розмовляє зі своїми учителями. Я завжди вставала на бік сина і сперечалася з усіма невдоволеними ним людьми.

Друзі та рідні намагалися розкрити нам з чоловіком очі, що син і нас не поважає, але ми цього не бачили: дитина як дитина, підлітковий період проходить, всім в цьому віці складно. А ми постійно раділи, що змогли стати батьками, хоч вже і не в молодому віці, і дуже гордилися цим.

В армії син не служив. Син відучився в технікумі, хоч особливо і не хотів, але ми його дотягли. Влаштувався працювати, але навесні почалася криза і їх фірма розпалася, і він зараз не працює.

Ще навесні наш син познайомився з дівчиною і став приводити її до нас. Я, коли вперше побачила її, то мало не впала. Вона виглядала зовсім не тендітною та жіночною, на голові якесь чорне, як смола волосся, в яке вплетені якійсь сині косички. А про те, як вона одягалася, я взагалі мовчу, постійно якийсь незрозумілий одяг, більше схожий на чоловічий.

Але якби ж то вона була хоча б хороша людина, але у неї до нас зовсім поваги немає ніякої. У нас двокімнатна квартира, кімната у нас з чоловіком окрема, а у сина теж своя. Спочатку ця дівчина стала просто приходити до сина в гості, потім всюди стали з’являтися її речі, і, чомусь в основному у ванній, а потім я взагалі помітила, що у сина в кімнаті дві її великі сумки і вона постійно ночує у нас. Вона переїхала до нас додому, але у нас ніхто нічого не питав. Моєму чоловікові наче зовсім байдуже: він з ранку мало не до ночі на двох роботах працює. Я вже на пенсію вийшла, але іноді ходжу на підробіток прибирати квартири багатих людей, за що мені вони не погано платять, тому, домашні зміни, в основному, відбуваються у мене на очах.

Ця дівчина майже не спілкується з нами, тільки «здрастє», «так», «ні», і тому подібне. Зате почала господарювати у нашому власному домі як в своєму будинку: бере каструлі, продукти, в холодильнику постійно лазить, займає ванну кімнату коли їй треба, навіть нас не питає. Я спробувала зробити зауваження синові, але він прям зі злістю: «І що? У нас все спільне, вважай, що вона – моя дружина, просто грошей на весілля немає!» Не дивно – син іноді з цією пані ходить продавати буклети якісь на вулиці, а ще щось там в інтернеті підробляють, але ми цих грошей ніколи не бачили. Мало того – син іноді сам просить «в борг», але грошей вони нам ніколи не віддають.

Найгірше, що нахабство цієї дівиці перейшла всі межі: навіть її подруги приходять до нас додому як до себе, нас з чоловіком повністю ігнорують, допізна сидять на нашій кухні, нам іноді і повечеряти ніде. Несу їжу в нашу кімнату. Син завжди на стороні своєї нареченої, з нами зовсім не рахується, вже назріває велика суперечка у нас.

Хочу щось приготувати – на кухні молодь сидить, не пройти. Таке відчуття, що у них готується якийсь план по виселенню нас з чоловіком з квартири, продихнути неможливо, син нібито нас не чує. Так, нам все говорять: будьте суворіше, скажіть нехай вони йдуть з дому, якщо не хочуть жити за вашими правилами і зовсім вас не поважають, нехай самі собі шукають і орендують квартиру і живуть, як хочуть, але як ми рідного сина виженемо з дому? Навіть не знаю, як правильно вчинити.

Фото ілюстративне – pixabay.