Почну з того, що я дуже люблю чоловіка, але він поїхав на роботу в іншу країну на три місяці. Разом ми вже п’ятий рік. Раніше він працював у нашій країні і бачилися ми щодня, після роботи та й вихідні разом, а зараз майже кожен день тільки по скайпу спілкуємося, буває, що і сваримося, і миримося.

Спочатку перші дні після його від’їзду мені було дуже погано, я плакала, ми ще ніколи за весь час так надовго не розлучалися. Я мріяла, щоб якнайшвидше пройшов цей час, але коли минув місяць, я відчула якесь щастя, свободу.

Так саме я відчула те, що я з ним не відчувала. Така легкість, насолода, ніхто до мене не прискіпується, не розповідає як жити, як і що робити, як де вчинити. Не читає моралі на рівному місці, не пригнічує мене, не принижує мене, у мене ніби нерви спокійніші стали.

В той самий час відчуваю, що дуже люблю чоловіка, але без нього мені морально легше. Звідси легкість та щастя, а з ним постійний пресинг. Він у всьому диктує, як жити, дуже тяжкий характер, навіть через скайп іноді починає мене вчити.

Наприклад, у молодшої доньки (їй 10 місяців) різалися зубки і була висока температура, майже під сорок, ще горло трохи хворіло, лікар дільничний призначив ліки, а чоловік через скайп мене як дитину вчить, що треба робити, а що ні.

Відразу скасував усі ліки, у нас є лікар зі стажем і не маленьким, але для чоловіка він тупий, нічого не розуміє. Каже роби так, як я кажу, тільки збивай високу температуру і на ясна роби компреси з перекису. Далі розповідає, що перекис дуже добре знімає запалення, коли в нього запалилася ясна, він так зробив і все пройшло.

Але ж це маленька дитина! Я спробувала йому заперечувати, мовляв, таки даю ліки, які призначає лікар. У відповідь почула, що я безвідповідальна мама, не можу подумати своєю головою, що для дитини краще, навіть сама не можу дитині допомогти, що без лікаря не обійшлося.

Мене як дитину виховує і всі у мого чоловіка навколо тупуваті, тільки не він. Він у всьому розбирається найкраще, і взагалі дуже любить повчати всіх.

Я звичайно, щоб уникнути грандіозного скандалу, сказала, що зроблю, як він каже, тобто збрехала, зробила, як сказав лікар і давала призначені ліки. У результаті через два дні все минулося, дочка одужала, чоловік каже: «ось бачиш, я ж казав, як треба робити, і все швидко пройшло». Він не знає правди, що все було насправді за призначенням лікаря, а не за його вказівкою.

Мені іноді доводиться брехати, щоб уникнути сварки, не знаю, чи правильно я роблю. По скайпу, звичайно, менше вказівок та пресингу, може, тому почуваюся щасливішою. Не подобається мені брехати, але іноді скандалу по-іншому не уникнути, вже дуже любить втрутитися.

Хто стикався з таким і як поводитеся, коли чоловік у всяку дрібницю втручається і диктує, як і що робити?

Прочитавши багато історії про віртуальні почуття, захотілося розповісти свою. Мені було 16 років. Юний перехідний вік. Літо. Канікули. Тоді було модно спілкуватися в одній соціальній мережі. І ось додається до

Мені 40 років. Розлучена. Є донька. Викладач. Хобі – Репетиторство. Роботу і працювати люблю. Захоплююся ландшафтним дизайном. Займаюсь спортом. Підтягнута. Зайвої ваги немає. Кажуть чарівна. Люди до мене тягнутися. Чи

Ми знайомі вже двадцять п’ять років, чотирнадцять прожили разом. Розлучилися через його зради, я переїхала з дочкою в інше місто. Ми листувалися. У кожного був ще один шлюб, але обидва