Мирослава та Кирило одружилися “по зальoту”. Вона була вагітною, тому хлопець її не залишив. Він проявив порядність та запропонував Мирославі стати його дружиною.

Після весілля дівчина пішла на обстеження до лікарні. А там виявилося, що плід завмер. Хоч і не було між ними палкого кохання, та все ж подружжя не стало розлучатися. Вони продовжували жити разом у будинку свекрів.

Кирило і Мирослава навчалися разом в університеті на юридичному факультеті. Він навчався на контракті, вона – на бюджетній формі. Сама вступила до закладу, іспити усі складала на «відмінно». Тепер Мирославі доводилося і чоловіка на собі тягнути. Вона готувала за нього усі письмові завдання, писала наукову роботу.

Зі свекрами у жінки були напружені стосунки. Проте Анжела Романівна та Георгій Павлович її не змушували рано прокидатися, щоб приготувати сніданок. Свекруха намагалася не втручатися у їхні стосунки, адже знала – навчання її сина лежить на плечах невістки.

Потім допоміг їм влаштуватися на роботу Георгій Павлович, батько Кирила. Звісно, рівень знань юридичного права тут теж впливав. Мирослава швидко змогла піднятися кар’єрними сходами, а Кирило довгий час сидів на місці. Лише зусиллями дружини та батька йому вдалося отримати підвищення.

Свекор не пошкодував єдиному синові земельної ділянки під Києвом. Брали підробітки, влізли в кредит, батьки з обох сторін допомогли – і вже через декілька років у подружжя з’явилися розкішні апартаменти. Вони переїхали жити до свого будинку.

Мирославі на той момент вже виповнилося 30 років. Вона сказала чоловіку, що час вже і про дитинку подумати. Але запланована вагітність не вдавалася…

…Минуло чотири роки. На роботі з’явилося вакантне місце директора їхньої юридичної фірми. Конкурентами для отримання цієї посади виявилися Кирило та Мирослава.

Тоді свекри запросили їх на святкову вечерю. Батьки Кирила тоді почали запевняти Мирославу, що жіноча справа – затишок у домі робити, діток виховувати та сімейне вогнище підтримувати. Вона погодилася зі словами чоловікових родичів.

Та потім Георгій Павлович запропонував невістці звільнитися з фірми. Натомість він пообіцяв оформити на неї свій будинок. Мирослава не пішла проти свекрів. Їй було дуже нелегко йти з улюбленої роботи, та вона запевняла себе, що робить це заради чоловіка та сімейного щастя.

Минув ще рік. Мирослава, як справжня господиня, готувалася до святкування Старого Нового року. Чекала вона, що приїде чоловік та його батьки. Своїх збиралася відвідати аж на Водохреща. Жінка накрила стіл, сама прибралася та виглядала у вікно гостей.

Побачила, як біля їхнього дому зупинився автомобіль Кирила. Він вийшов, відчинив задні дверцята та подав руку якійсь молодій жінці. Разом вони йшли і до будинку.

– Знайомся, це Христина… – представив він незнайомку дружині.

– Вітаю… Ви – колеги? – усміхнувшись, запитала Мирослава.

– Та ні, я – майбутня дружина Кирила

Мирослава, очима, повними нерозуміння та смутку, поглянула на чоловіка.

– Я попрошу тебе зібрати речі та виїхати з мого будинку! – рішуче сказав він.

– Як це? Будинок і мій теж.

– Ти помиляєшся… На тебе його тоді ніхто так і не оформив…

– Я твоя законна дружина. Чому я маю їхати звідси? – запитала вона.

– Тому що Христина чекає від мене дитину… – зізнався Кирило.

Мирослава йшла по вулиці в невідомому напрямку. Ні, до своїх батьків вона зараз не поїде. Не хоче поки засмучувати їх!

Подалася до готелю. Йшла і плакала. А в один момент взяла себе в руки, витерла сльози і вирішила бути сильною. У ту мить вона загадала єдине бажання: «Хочу, щоб у мене була дружня сім’я!»

Тільки загадала, як підсковзнулася та впала.

У травмпункті була черга. Це не дивно, адже на дорозі така ожеледиця у той вечір була! Та черговий лікар Богдан Миколайович зустрів її привітно. У Мирослави був перелом правої кисті. Він бережно наклав жінці гіпс, розпитуючи її тим часом про життя.

Чи якась випадковість, чи доля, та у лікаря Богдана була аналогічна історія. Лише трапилася вона два тижні тому, на Новий рік. Дружина завагітніла від іншого та залишила чоловіка.

… З того часу минуло два роки. Мирослава з Богданом, з тим, що лікарем був, живуть разом у власному будинку. Вони виховують донечку Каринку. У них щаслива родина.

А Христина покинула Кирила. Тепер вона навіть з сином не дає йому бачитися. Вона відсудила у нього половину будинку.

Тому, що не кажіть, а бумеранг завжди повертається…

Джерело