Мирославу я зустрів нещодавно, але дівчина одразу запала мені в душу. Тож факт, що у неї уже була дитина, мене не налякав. Так сталося, що у свої 29 років я досі не мав серйозних стосунків. То навчання, то робота – все ніколи. Та й і дівчата зараз пішли не дуже охочі до заміжжя. Я до того ставився спокійно, а от мама дуже хвилювалася. Бідкалася, що так і помре, не ставши бабусею. Тут же їй сюрприз буде: і невістка, і онучка.

Дівчина мамі сподобалася. Мирослава спокійна та добра. Розуміється в господарстві, матері з усім допомагає. Ангеліна у неї теж справжнє янголятко. Бабуся не може нею нарадуватися. Постійно вихваляє, яка ж вона розумні та кмітлива.

Тож коли я попередив маму, що хочу одружитися, вона мене підтримала та обіцяла прийняти онучку, як рідну. Після одруження ми з дружиною почали жити окремо від матері. Щоб там не говорили, а молоді сім’ї свій будинок потрібен. Оскільки грошей на власне житло ми не мали, то наважилися взяти квартиру в іпотеку.

Ми обоє працюємо, Ангеліна ходить до дитячого садочка. Інколи залишається у моєї мами, дівчинка дуже любить бабусю. Схоже нарешті ми всі щасливі. Принаймні я так думав, поки мама не почала заводити розмови про поповнення в родині.

«Синку, ти не подумай, що я чогось поганого хочу, але ж ти й сам розумієш, що Ангеліна тобі не рідна. Ти ж теж маєш право стати татком, щоб мати спадкоємця. Хіба тобі не хочеться рідної дитини?» Такі заявки від мами мене, чесно кажучи, шокували. Я ж то думав, що вона прийняла Ангеліну, як рідну онуку, а тут он що виявляється.

Я спробував спокійно пояснити неньці, що ми з Мілою вирішили більше не народжувати. Тут одній дитині треба дати раду й куди нам ще немовля, як потрібно кучу грошей повертати. Прикро це визнавати, але розмовами діло не закінчилося. Після мене мама прийнялася повчати мою дружину. Говорила Мирі, що потрібно народити мені дитину аби упевнитися, що я ніколи її не покину. Уявляєте, яка маячня?

Я декілька днів заспокоював дружину, пояснюючи, що ніколи навіть не думав їх з донечкою покидати. Нарубала мама дров, нічого не скажеш. Остання її вихідка вийшла за всі рамки. Телефонує вона до мене у суботу вранці та просить терміново приїхати щось там допомогти. Ну я взяв з сою дружину, дочку й вирушив до неї. Заходимо ми у квартиру, а там на кухні мама якісь дівчині розповідає, який я золотий. Ми одразу все зрозуміли. Міра забрала дочку та втекла, а я стояв, як укопаний.

Виявляється, вона через своїх подружок вирішила знайти мені гідну дружину, щоб та не відмовлялася народжувати дітей. З дружиною я помирився, а от з мамою поки що не спілкуємося.

Джерело