Коли Юрко був ще маленьким, у нього п0мерла мати. Він її навіть не пам’ятав, батько довгий час виховував хлопця сам. Чоловік розказував синові про його маму, якою вона була, де вони познайомились. Якби не хв0роба, яку вони не змогла подолати, то вони були б разом до цього часу.

Але згодом батько втомився бути сам. Він зустрів Ларису. Ця жінка стала йому дружиною, а для його сина – мамою. Юркові було тоді тільки  вісім років. Він не відразу прийняв у своє життя Ларису, хоча вона робила все для того, щоб почути найдорожчі слова у світі. Коли Юрко сам назвав її мамою, Лариса була найщасливішою жінкою у ту мить.

Потім у батька й Лариси народилася спільна дитина – донька Наталочка. Юрко дуже радів, що у нього з’явилась сестричка. Він ще тоді прагнув її захищати і оберігати, як справжній чоловік. Наталка була ніжною та лагідною, як квіточка. Коли вона пішла у школу, Юрко закінчував одинадцятий клас. Він сам вів її на шкільну лінійку, а потім заводив у клас. Так промайнуло дитинство.

Юра вступив до університету, але не на бюджет, а на контрактну форму. Він мріяв стати програмістом. Батькам довелося заплатити за навчання, щоб син освоїв ту професію, яку він хотів.

Коли він закінчив навчання, легко знайшов собі роботу. Юрко був класним спеціалістом, швидко підіймався кар’єрними сходами. Згодом придбав собі квартиру, у нього з’явилася сім’я.

У Наталочки не все було так гладко, як у Юрка. Хоч батьки купили їй квартиру, але тепер вже їм, стареньким, потрібна була допомога. Вони вже погано пересувалися самостійно, здоров’я вже геть їх підводило.

Батьки вже потребували постійного догляду. Наташі довелося звернутися за допомогою до брата Юрка.

Проте той відповів, що у нього немає часу займатися з батьками. Він сам купив собі квартиру, батькам нічого не винен. Наталці ж квартиру купили батьки, так що вона зобов’язана їх доглядати, адже Юрко все досягнув у житті самостійно, без сторонньої допомоги.

– А як же плата за навчання? Усе, чого ти досяг, за те повинен бути вдячним батькам! – заперечила сестра.

Ось таку подяку отримали батьки. Мати, яка його годувала, одягала і намагалася зробити усе, щоб він нічого не потребував. Батькам треба купувати ліки, бо пенсії їхньої не вистачало.

– Якщо немає на ліки, то продавай квартиру батьків, забирай їх до себе та доглядай! – сказав так Юрко.

Мама ніколи нічого не просила в Юрка, навпаки, завжди давала йому гроші. Він забув вже, коли востаннє був у батьків. Їхній тато шокований таким ставленням сина.

А як ви вважаєте, чи правильно це? Чи взагалі можна так робити? А, може, Юрко має рацію, адже Наталка молодша і батьки забезпечили її житлом?!

Джерело