Я дуже люблю кошенят, та інших тваринок, тому займаюсь благодійністю і допомагаю притулкам, або покинутим беззахисним на вулиці.

Хвостика я знайшла разом з його братиками і сестричками над дорогою, вони були геть маленькі, декілька тижнів від народження. Голодні, хворі і налякані, я не могла не допомогти їм. Взяла їх з собою і привезла у притулок, купила їм ліків і взялася за відгодування. В них були хворі оченята та підбиті лапки, всі були дуже худі. Я з пляшечки всіх відгодувала, деяким вилікувала очі, деяким вушка – всі лишились живі та здорові.

Тільки один був травмований – Хвостик. В нього не було одної лапки, мабуть хтось вдарив або переїхав. Але він був найвеселіший з всіх, що ми знайшли в той день. Хвостиком я його назвала тому що він не відходив від мене ні на крок, хоч і був травмований. Він жваво грався з іншими котиками і доволі швидко бігав, як для трин. Закохавшись у його карі оченятка, сповнені такої щирості та відданості я зрозуміла, що не можу віддати його нікому, і взяла його до себе, хоча раніше так не робила, трималась. Але хвостик підкорив моє серце і лишився в ньому назавжди, таких грайливих я ще не бачила.

В своїй роботі найбільше я люблю давати шанс та друге життя цим маленьким беззахисним створінням, які нічого не зробили, але всі їх кривдять. Вони цього не заслуговують, зазвичай такі малюки стають найкращими друзями на дуже дуже довго, як і сталось з Хвостиком. Тепер ми разом шукаємо тих, кому потрібна допомога і рятуємо життя.

Джерело