В сучасних реаліях не важко зустріти, крім матерів-одиначок самотніх чоловіків з дітьми. У людей можуть бути будь-які причина такого становища. Нас з сином залишила мама кар’єристка. Вона ще коли була вагітною, вважала, що дитина їй лише нашкодить. Колишня дружина хотіла позбутися малюка, проте, я вмовив її, залишити його. Я був впевнений, що з появою сина думка щодо материнства зміниться. Проте, після пологів жінка відмовилась навіть брати його на руки. Всі списували таку поведінку на післяпологовий стрес, але з часом стан дружини не змінився. Незабаром, ми розлучилися, а хлопчик якого ми назвали Русланом, залишився зі мною.

Моя мама спочатку допомагала з вихованням. Навчила мене все що необхідно знати при догляді за малюком. Я працював в банку. Зарплатня була непогана, проте для синочка була необхідна була дорога суміш, підгузки та багато чого. Саме тому я вирішив на вихідні влаштуватись на додаткову роботу. В будівельному торговому центрі потрібні були вантажники. У ці дні приходили найбільші постачання товару і працівників бракувало, тому для мене це була ідеальна можливість.

Спочатку, було фізично важко. Проте, з часом я звик. Інколи робота навіть приносила задоволення, тому що гнала з голови погані думки. Все було добре до одних вихідних.

Я, як завжди розкладав товар на полиці. Поки не почув знайомий голос. Це були мої колеги по роботі, ми працювали в одному відділі. Вони саме обирали ламінат до домівки одного з чоловіків. Побачивши мене, їхня реакція була неоднозначною. Вони кепкували з того, що крім банку у мене є підробіток. Що буде якщо клієнти мене впізнають тут. Тоді я розповів що у мене є син, якому потрібно забезпечити все необхідне. Їхнє ставлення до ситуації мене смутило і розлютило водночас. Ніхто з них не був одружений та про сім’ю навіть не задумувався. Їхньої зарплатні їм було достатньо для гулянок, але більшого вони навіть не шукали.

З початку нового робочого тижня я від самого ранку отримував жарти у свою сторону, стосовно того що став батьком-одинаком. Хлопці, висміювали мене за те що взяв всю відповідальність на себе. Але як могло бути інакше? Це ж моя кровинка.

Перед обідньою перервою, мене викликав начальник. Я очікував, схожої реакції, як від колег, або навіть звільнення. Проте, виявилось, він нічого не знав про мою ситуацію. Навпаки, він похвалив мою відповідальність та працьовитість. Керівник запропонував мені нову посаду з більшою зарплатнею. Тепер я був керівником свого відділу. Усі хлопці, які насміхались з мене зараз стали моїми підлеглими.

Нова посада дозволила мені звільнитись з підробітку. Тепер усі вихідні я приділяв сину. Нарешті, мені не потрібно було турбуватися про завтрашній день.

Незабаром, я познайомився з жінкою. Вона стала мамою для моєї дитини. Її життя було також сповнене не легкими періодами. Але ми поклялись у всьому допомагати та підтримувати одне одного.

Джерело